Краса природи – це одне з джерел, що живить доброту, щиросердність і любов. Вона велична розмаїттям живих організмів, ландшафтів, корисних копалин та інших благ. Вона подарована нам Творцем, і тому людина, яка дійсно вважає себе християнином, повинна її берегти. Але чи дотримуємось ми цього?
Настала весна! Пора року, на яку ми з нетерпінням чекаємо. Найбільше тішить людське око різноманіття перших весняних квітів – пролісків. Це ніжні, витончені, немов ожилі сніжинки, квіти, що є символом пробудження природи, величності творчого задуму Бога Творця, відродження життя, врешті-решт, сподівань на краще майбутнє.
Дивлячись на цю красу, перше, що хочеться зробити частині наших співгромадян – підійти і…. зірвати. Але коли ми протягуємо руку, аби зірвати це прекрасне творіння, то навіть не підозрюємо, на яку небезпеку наражаємо природу, збираючи НЕмаленькі букети, щоб поставити їх вдома у вазу або продати (очевидно в силу економічної скрути).
Закликаємо так не робити! Адже кількість населення на Землі з року в рік зростає, а території первісної природи скорочуються. Разом з ними стає все менше місць, де збереглися й ростуть первоцвіти.
Усі види первоцвітів занесено до Червоної книги України. Це означає, що їх у жодному разі не можна зривати чи купувати (цим лише підтримаємо нещадних продавців-порушників).
Хто дав нам право знищувати те, що створено нашим Творцем − Господом Богом? Первоцвіти – це не ті рослини, які даровані людині для задоволення життєво необхідних потреб, вони не слугують їжею, одягом чи будівельним матеріалом. Тому й ставлення до них повинно бути особливим, відмінним від того, як ми беремо в природи хлібні злаки, садові фрукти, деревину…
Дорогі брати і сестри у Христі! Призадумаймось і даймо можливість природі жити за своїми законами, не перешкоджаймо її правилам життя! Любімо самі й учімо своїх дітей поважати Боже Творіння − природу.
Купуючи червонокнижні види первоцвітів, ми купуємо браконьєрський товар. Тож чи потрібні нашим близьким такі подарунки? Букетик первоцвітів принесе лише ілюзію радості, а потім – розчарування і смуток, коли квіти почнуть швидко в’янути. Тому нам, як свідомим християнам, дуже важливо розірвати це коло нищення живого.
Просимо дослухатися до порад, а ще краще – до “голосу” розуму і совісті та активно підтримати зусилля по збереженню живої природи задля майбутнього наших дітей і всіх наступних поколінь!
владика НІЛ
Апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії,
Голова комісії в справах екології
єпископ Антал МАЙНЕК
Ординарій Мукачівської дієцезії,
Голова комісії з екології та мігрантів
Римсько-Католицької Конференції єпископів України
владика ФЕОДОР
митрополит Мукачівсько-Ужгородської єпархії Української Православної Церкви
Завантажується ...