Про рани та як їх лікувати добре описано у притчі про доброго самарянина, на питання хто є найкращим самарянином, чого потребує кожен зранений і залежний, чи відчуваємося любленими або скривдженими у наступній розмові з Апостольським адміністратором Мукачівської дієцезії єпископом Миколою Лучком ОР.
Піти на глибину. Розмова на Veritas.
Природа Милосердя скерована на лікування. На лікування тому, що Бог є любов. Коли ми це починаємо розуміти, то розуміємо всі наслідки: що, чому і як відбувається. Декотрі думають, що Бог потребує зло для того, щоб людина стала доброю, або що якщо людина не досвідчить зла – не буде цінувати добро, або що Бог посилає людині зло, щоб вона опам’яталася.
Коли Ісус говорить про Милосердного Отця, питає: який батько дитині, замість хліба, дасть камінь, або коли вона просить яйце – дасть скорпіона? Говорить, якщо ви, земні батьки, які є грішними, вмієте любити своїх дітей, то як Отець Небесний вас любить? (Євангеліє від Луки 11, 11-13).
Через те, що багато людей зранені у своєму житті, не досвідчили любові, достатньо великої любові, вони переносять свій болісний досвід, часто і дитячий: стосунків з татом, з мамою – на Бога.
Люди бояться Бога, як Того, хто контролює, карає, якщо ти зробиш щось погане, що це Хтось суворий, агресивний. Такий образ Бога – у Якого нема Любові, нема ніжності. Тут на допомогу приходить Ісус, в якому дуже багато сили, ніжності, прийняття, відкритості до найбільше зранених. Коли до Ісуса приводять жінку, яку зловили на перелюбі. Коли Він задає питання: «Хто з вас не згрішив?», зустрічаємося з Ісусом вразливим. «Жінко, де ті всі, хто тебе осуджували? І я тебе не осуджую»… (Євангеліє від св. Йоана 8, 3-11).
Це образ вразливого Ісуса, Який помножує образ милосердного, лікуючого, турботливого Бога, Який говорить: навіть якщо твій брат згрішив проти тебе 70 разів по 7 – пробач йому. Бог щоразу пробачає.
Гріх – це рана, а Бог говорить: «Я – Милосердний! Я хочу лікувати зранену людину!». Гріх – це образа Бога у собі, тому що я – образ Божий. Роблячи гріх – наношу рану собі. Гріх ранить мене. Оскільки ми є Тілом Христовим – гріх ранить кожну людину у тілі. У тайні Сповіді я дозволяю Ісусові лікувати мене. Тайна Сповіді – це тайна лікування, тайна визволення – це дія Милосердного Отця через Ісуса, в Ісусі. Господь готовий постійно пробачати мене.
Якщо людина дозволяє постійно гріху входити глибоко у її життя – тоді ця людина каліка, тоді вона хвора. Ми мали би бути люди, які приносимо плоди, багато плодів любові.
Якщо не приношу багато плодів любові, а я агресивний, нарікаю, осуджую, депресивний, деградую, знаходжуся в залежностях… не приношу цей плід любові – чому це відбувається?
Коли людина живе правилами, а не стосунком любові – вона розгублена.
Питання книжника у притчі про Доброго Самарянина: «Яка головна заповідь?» – слушна. Заповідь любові говорить любити Бога цілим серцем, цілим собою, цілим розумінням, любити ближнього як самого себе. Це можливо лише тоді, якщо я досвідчу божу любов, яка наповнює моє серце.
Слухай, Ізраїлю! Почуй, що тебе люблять! Бути благодаті повним – бути повним любові. Бути повним любові – не мати гріха. Не мати гріха – бути повним любові. Любов – це стан мого серця. Якщо я цю любов досвідчую – настільки я можу на неї відповідати. Слухай, Ізраїлю – прийми мою любов! Я – Господь, котрий тебе люблю! Ми створені для того, щоб бути любові повними.
Як можна відповісти на Божу любов? «Ідіть і проповідуйте усьому творінню!», – усе творіння бачить, що ти – наповнений любов’ю, і ти, як світильник, видаєш у Всесвіт послання любові.
Бог є Любов! Якщо я любов прийняв у своє життя – я починаю відповідати на цю любов! Починаю любити ближнього! Тому: «люби Бога всім серцем і ближнього, як самого себе». Більшість людей не відчувають себе любленими, відчувають себе скривдженими.
Притча про доброго самарянина говорить, що нас скривдили. Ми попали у руки розбійників. За людською кривдою завжди є демон. Тому Апостол Павло у 6-му розділі Послання до Ефесян чітко говорить: «Ми не боремося проти тіла і крові, ми боремося проти злих духів», які мають на меті знищити творіння Боже.
Як ми боремося з ними? Не даємо місця злому у своєму житті. Ми не можемо побороти зло назовні, якщо не поборемо це зло у своєму житті. Коли це зло нас скривдило – ми носимо у собі рани. І ці рани потрібно лікувати. Любов до себе полягає у тому, що я турбуюся про себе.
«Добрий самарянин» – це всі людські засоби, які Господь створив, і через які Він діє.
Часто залежна людина – це каліка, яка собі знеболює, до прикладу, алкоголем, зранену частину всередині. Люди з боку, які хочуть, щоб залежний почав працювати не бачать зранену частину залежного.
Людина має проявити бажання жити – тоді вона готова на багато. Праця над своїми зраненнями є проявом любові до себе.
Любов – це відповідальність.
Любов – це лікування.
Любов – це турбота.
Обов’язок кожної зраненої людини взяти турботу про свої зранення, інакше вона не виконує заповіді любові.