У Мукачівській дієцезії впродовж цілого року до наступного відпусту святого Мартина у 2023 році триває піст на хлібі й воді. Ця духовно-молитовна віднова дієцезії цілком добровільна.

Перед цим у 2018-2019 рр. вже проводився такий піст на хлібі та воді, в якому брало участь винятково духовенство – душпастирі, монахи та монахині. Опісля деякі парафії, а саме мукачівська та ужгородська, запроваджували у себе такий піст для оновлення парафії. І цьогоріч виникла така ініціатива для всієї дієцезії. Тепер у цьому беруть участь 380 осіб з різних парафій, серед яких як духовенство, так миряни.

Піст, коли людина добровільно відмовляється не лише від смаколиків, але споживає тільки хліб та воду, має свою цінність. Кожен, хто долучився, має визначений один день у місяці, коли дотримується цього посту, а також свої молитви у цей день жертвує у намірі духовної віднови дієцезії. Теж можна додати спеціальну молитву за дієцезію.

«Піст – це можливість відкриватися на Бога. Гріхи нас закривають на Бога, а через молитву і піст людина відкривається на Бога. Про це кажуть і Отці Церкви, що основна ціль посту – єднання з Ісусом, зустріч з Ним. Коли людина чимось жертвує, то при цьому її серце відкривається на Ісуса», – розповідає мукачівський парафіяльний вікарій отець Євген Фізер.

Постити не означає не їсти. Запропонований піст можна назвати днем з хлібом і водою. Хліб доречно їсти у той самий час, коли і щодня людина приймає основну їжу, тоді організм не стресуватиме. Пити треба протягом дня якомога більше, не чекаючи, поки почне мучити спрага. Оскільки піст на хлібі та воді є євангельським, то нехай у такий день не бракує читання Слова Божого.

Водночас день посту не повинен бути днем смутку. Це день більшого зосередження на молитві і, якщо дозволяють обставини, перебування у тиші. Настрій та гармонія, котрі творяться у молитві і тиші, можуть спонукати до контролювання власної поведінки та слів, які кажемо іншим. Можливо, це не зразу кожному вдасться, але все ж потрібно намагатися, щоб наші слова несли позитив. Поведінка «злий, бо голодний, бо дотримуюся посту» абсолютно не сприятиме духовному зростанню. Та й кому потрібен такий піст?

У наш час, коли споживацтво та марнотратство знищують людство, день посту стає нагодою для того, щоб зрозуміти скільки їжі, власне, потребую. Це можливість усвідомити, що якусь річ я зможу взяти завтра, а не сьогодні.