15 жовтня щороку згадуємо день втраченої дитини.
Це особливий день, коли надається підтримка і надія батькам, які втратили своїх дітей, зокрема через смерть в утробі матері. На жаль у нашій культурі неодноразово смерть таких діток баналізується і замовчується. Батькам не дається змоги оплакати смерть своїх кровинок, похоронити їх, адже багато хто не забирає тіла померлої дитини з лікарні, бо не знає що є така можливість, що це важливо. Ці діти часто не мають своїх могил, а їх тіла утилізують як медичні відходи. Все це породжує величезний біль, передусім у матерів, які часто зустрічаються з не зрозумінням оточення. Таке ставлення суспільства до внутрішньоутробної смерті дитини також сприяє розвитку «культури смерті».
Щоб краще зрозуміти на скільки поширене це явище в Україні, варто поглянути на статистику, де вказано що 20 % вагітностей закінчується викиднем. До цього ще треба додати щорічно 21 тисячу дітей, які помирають в Україні після 22 тижня внутрішньоутробного життя. Це переважно діти, які не мали змоги народитися живими і здоровими, попри те, що вони були бажаними у своїх сім’ях.
Кожна втрата є важким досвідом, що криє у собі біль. Смерть іще не народженої дитини стає великим горем для її батьків через обірвані мрії та сподівання. Поховання дитини за власним вибором, в оточенні близьких та друзів, допомагає батькам пережити жалобу після смерті. Та не у всіх є ця можливість, тому є визначений день, щоб згадати ці короткі історії життя, назвати імена дітей, особливо помолитись за них.
Через молитовні акції цього дня Церква не лише підтримує осиротілих батьків і їх близьких, але також дає надію на вічне життя, вчить постави «про-лайф», не згадуючи про аборти. День втраченої дитини був встановлений з метою звернути увагу на цінність людини від зачаття до природної смерті, незалежно від часу тривалості її життя чи етапу розвитку.
15 жовтня у парафіях проводиться молитовна програма, у якій можуть бути:
1. Розарій з роздумами у намірах родин, які пережили втрату дитини, або інша молитва, коли батьки можуть приносити і запалювати свічку пам’яті за конкретну дитину.
2. Свята Меса у цьому ж намірі з спеціальною молитвою вірних.
3. Конференція психолога на тему переживання втрати дитини, а також свідчення батьків, які втратили дитину і готові поділитися як з Божою допомогою це пережили.
Пригадаємо, що у світі цей день відзначають з 1988 року. Місяць і дату вибрано з огляду на приблизний термін тривання вагітності від 1 січня. Матеріали до цього дня готує та поширює Комісія у справах душпастирства родин при Конференції римсько-католицьких Єпископів України на чолі з єпископом Радославом Змітровічем ОМІ.
Додаток
Джерело: РКЦ в Україні
Завантажується ...