3 жовтня, напередодні спомину святого Франциска у спільнотах на Закарпатті відбувся молебень транзітус.
Щороку францисканці у цей день згадують перехід до вічності свого засновника. Наступного ж дня, 4 жовтня, у літургійному календарі Церква згадує св. Франциска як обов’язковий спомин. Натомість всі гілки францисканців цього дня мають урочистість.
У Мукачівській дієцезії маємо три чоловічі францисканські спільноти: у Виноградові, що була першою на Закарпатті, пізніше у Середньому й зовсім нещодавно в Ужгороді; а також жіночу францисканську гілку – Дочки святого Франциска Ассізького – у Великому Березньому. Крім цього теж є прихильники та терціари, тобто світські віряни, котрі намагаються бути послідовниками святого.
У Виноградові до молебню приєднався єпископ емерит Антал Майнек OFM.
У Середньому молитву очолив о. Святослав Сиворинський OFM.
Нову францисканську спільноту в Ужгороді цього дня відвідав та долучився до молитви Апостольський адміністратор єпископ Микола Лучок ОР.
Молебень для терціарів Мукачева і Ключарок відбувся у мукачівському храмі св. Франциска. Терціари тут молилися з о. Франциском Ботвіною OFM, де їм товаришував у молитві генеральний вікарій дієцезії о. Петро Жарковський.
Урочисту святу Месу у день свого засновника мали Дочки святого Франциска Ассізького у Великому Березному. Котру звершив парох о. Томаш Важни СМ, з ним співслужили отці лазаристи Єржи Гавлюк СМ та Владіслав Кучак СМ, а також настоятель з Малоберезнянського монастиря Св. Миколая отець Лука Буняк ЧСВВ і отець Йосафат Сичкун ЧСВВ. До святкування приєдналися сестри вінцентки – Дочки Милосердя з Перечина, сестри Чудотворного Медальйону з Тур’я Ремети, сестра-василіанка Тереза Тягур та багато інших гостей і шанувальників святого Франциска.
Найвідоміша молитва св. Франциска напередодні дня його спомину і свята для всіх францисканців лунала мабуть у всіх храмах, де служать послідовники святого.
О, Боже , вчини з нас знаряддя Твого миру,
щоб ми сіяли любов там, де панує ненависть;
вибачення – там, де панує кривда;
єдність – там, де панує сумнів;
надію – там, де панує розпач;
світло – там, де панує темрява;
радість – там, де панує смуток,
Вчини, щоб ми могли не стільки шукати відради, скільки давати її;
не стільки шукати розуміння, скільки розуміти;
не стільки шукати любові, скільки любити.
Бо, даючи – одержуємо,
прощаючи – дістаємо прощення,
а помираючи – народжуємося для життя вічного.
Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Головна ілюстрація: «Смерть святого Франциска Ассізького», фламандська школа кінця XVI століття (фото: Wikimedia Commons)
Інші фото надані місцевими спільнотами.