Про відкладе життя на потім, клопоти та як, власне, діяти щоб бути щасливим, відповідаючи на питання, роздумує і радить Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Петро Лучок ОР.
Піти на глибину. Розмова на Veritas
Ісус радикальний, але в цій своїй радикальності наповнений любов’ю. Говорить Марті: «Клопочешся про багато, а потрібно одного. Марія вибрала кращу частку». Для Марії важливіше побути з Ісусом, почути Його, а потім всі інші клопоти. Марта заклопотана, забігана і в цій біганині журиться, живе в жалю і звинувачує інших.
“В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла Його в хату. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже: – Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла. Озвався Господь до неї і промовив: – Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.” (Євангеліє від Луки, 10 38-42)
Клопіт і його мотивація
Якщо люди почувають себе заклопотаними, дуже часто це призводить до гніву, жалю і осудження інших.
Одна з важливих позицій: потрібно, щоб людина постійно задавала собі питання: «Для чого я це все роблю?», «Чого я це все роблю?».
Тобі важливо, що про тебе подумаю чи тобі важливий я? Дуже часто нам важливо, що про нас подумають. Нам потрібно розпізнати: яка мотивація, чого я це все роблю?
Пропоную прочитати Євангеліє від Матея 6 розділ, особливо тим, які заклопотані, яких роздирає їхнє життя, все те, чим вони зайняті. Тут виходить багато страхів, пов’язаних з майбутнім. Центральна фраза: шукай найперше Царства Небесного, а решта тобі дасться. Тобто не клопочіться завтрашнім днем. Ісус цим говорить, щоб людина зосереджувалася на тут і тепер. Жити тут і тепер – це мистецтво.
Дуже часто люди живуть розкачані як маятники між тим, що вже відбулося і чого ще немає. Якщо людина не затримає цей маятник – її нема, вона не вміє затримуватися. Тут випрацьовується така хвороба, як трудоголізм.
Людина, яка не вміє переживати сьогоднішній день, не вміє перебувати в «тепер» – не чує Бога, і не є з Ним у контакті.
Якщо проаналізувати Марту, то що її мотивує? Фантазія: треба так, а не інакше. Вона хоче догодити, бо боїться осудження та відкинення. Тобто людиною керує не любов, а страх.
Людина, яка не вміє перебувати «тут і тепер», не відкрита на Божу любов, не переживає добре свого дня – не може насититися, не може бути щаслива.
Нема щастя в майбутньому
Щасливою людина може бути тільки у цій миті. Не має щастя у майбутньому. Якщо прийде те майбутнє, у якому я хочу бути щасливим, то це може бути тільки так, якщо я навчуся бути щасливим у цій миті.
ЯКНАЙКРАЩЕ, ЯКНАЙЩАСЛИВІШЕ ПРОЖИТИ СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ Є ВКЛАДОМ У ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ.
Якщо людина добре проживе сьогдгнішній день, то вона поставвила цеглинку до свого майбутнього. Натомість, якщо злилася, журилася, забігана і незрозуміло куди весь час пішов, у неї нічого не получилося – це все переноситься у завтрашній день. Рекомендую кожному почитати 6-ий розділ від Матея та знайти уривок про Марту і Марію у Євангелії. Порозважати над ним.
Ісус каже: шукайте Царства Небесного. Що таке «Царство Небесне»? Спробуйте замінити ці слова на «Бог», «Ісус Христос», «Дух Святий». Шукайте найперше стосунку з Богом. Шукати можливості бути з Ісусом – це знайти місце і час.
Дуже часто бачимо у Євангелії, що Ісус встає раніше і йде до Отця – сідає у Його ніг. Вкладає зусилля, щоб зустрітися. Шукати Царства Небесного – це шукати можливості бути з Ісусом.
Якщо тобі хтось цінний – ти шукаєш можливості як це зробити. Якщо ти не шукаєш можливості – тобі це не цінне.
Поки людина цього не відкриє – там багато страху, нема довіри, що Бог турбується, говорить, провадить… Ісус нічого не пояснює, а говорить своїм учням: «Іди за Мною!», по суті каже «будь зі мною». Отець Небесний говорить: «Слухайте Його!». Богородиця при першому чуді у Кані Галілейській: «Зробіть все, що Він вам скаже».
Все просто, а ми ускладнюємо, бо не можемо повірити, що у цій простоті діє Бог.
Бог говорить «затримайся». Як? Сядь, послухай, почни планувати!
Про це більше, у книгах «У пошуках істини», «У пошуках людини», «У пошуках любові», авторства єпископа Миколи Петра Лучка ОР. Безкоштовно завантажити книгу «У пошуках Істини» можна тут:
Мій досвід: ранок потрібно починати з шукання Царства Небесного, зі слухання Ісуса. Такі потрібно собі створити умови, що людина ранком бере Євангеліє, читає уривок від 15-ти до 30 хвилин. Рекомендую починати з Марка: кожен день один розділ, потім Матея, Луку і тоді Йоана. Це певна техніка. Потрібно підійти до цього технічно.
Це важливо зранку, бо ми тоді набираємося світла, мудрості, благодаті і тоді ми вже не біжимо по дню, а принаймні ідемо. Наша ціль – кожну мить бути у контакті з Богом і робити кожен крок, розпізнаючи, що Він мене провадить. Це ідеал – перебувати у Його присутності. Це можливо, до цього потрібно рухатися, прагнути. Але це неможливо без практик. Ранкова зустріч починається звечора.
Людина, котра хоче розвинутися у стосунку з Богом, повинна іти ввечері спати так, щоби мати вже ввечері план о котрій годині вона встане, щоб у неї було 15-30 хвилин, а то і до години часу. Це потрібно навчитися кожній людині.
Ранішня зустріч полягає у тому, щоб насититись, увійти у контакт, набратися світла, присутності, а далі разом рухатись. У процесі дня потрібно навчитися відчувати і називати той момент, коли я втратив контакт з Богом і тоді повертатися до цього контакту.
Зосереджуємося на дії сьогоднішнього дня, пов’язаного з майбутнім, настільки, скільки потрібно зробити сьогодні. Ми плануємо, бо потрібно з кимось домовитися, але з цим всім повертаємося до сьогоднішнього дня.
Журитися, діяти та лікуватись духовно
Діяти – це зробити конкретну дію, пов’язану з реальністю, з якою я тепер у контакті. Журитися – це думати про те, чого немає, втрачаючи контакт з реальністю. Зажуреній людині пропоную поставити собі питання чи вона у контакті з реальністю, чи вона більше у контакті зі своїми страхами.
Страх майбутнього пов’язаний з тим, що у людини є болісне минуле, з яким не розібралася, яке вона носить у теперішньому часі і проектувати на майбутнє. Тому нею керують страхи. І людина робить вигляд, що вона зайнята, щоби не зустрітися з болісним минулим. Саме тому навчання Ісуса багато пов’язане з прощенням, бо пробачення – це лікування болісного минулого. Лікуватись духовно, душевно – дуже важливо.
Людина не живе у «тут і тепер» через причину болісного минулого, з яким людина не справилась.
Блаженні убогі в духу, бо їхнє Царство Небесне. Блаженство – це стан, це перебування, це стосунок з Отцем, Сином і Духом Святим. Це не просто довіра. Проблема людини, що вона вірить у далекого Бога, а не переживає простору. Наша з вами ціль – допомогти людині увійти у цей стосунок. Тоді людина переживає блаженство, дане вже тут на землі. Навіть коли людина йде хресною дорогою, вона може бути окутана любов’ю Отця Небесного.
Завантажується ...