враження учасників щорічної Європейської зустрічі молоді
Це було щось неймовірне! Так-так, враження із якими ми повернулися після першої подорожі за кордоном не можна порівняти, практично, ні з чим. І, безперечно, найбільша подяка тут міжнародній християнській екуменічній спільноті із села Тезе. На такого роду зустрічі ми потрапили вперше. По приїзду у призначений пункт (Берлін – місце цьогорічної зустрічі), все було вельми дивно і незвично. Метушня і постійний рух учасників зустрічі, “вавилонське мовне непорозуміння”, але разом з вищеперерахованим – доброта в очах, дружелюбність, прагнення все пояснити, хто потребує цього пояснення. Одним словом, сімейна атмосфера відчувалась відразу по приїзду, вона просто вирувала в “німецькому повітрі”.
Власне, були переживання стосовно місця проживання, враховуючи на відсутність будь-якого досвіду у такому виді подорожей. Але, на щастя, в цьому плані наші хвилювання були марними. Ми потрапили до надзвичайно чуйних і добрих людей. Сім’я Ящуків (доволі західнословслов’янське прізвище) – це, по суті, інтернаціональна родина, якщо врахувати той факт, що пан Ящук – німець за національністю, а пані Крістіна, його дружина – полька. Слідуючи такій тенденції, вони люб’язно прийняли до себе в гості українську молодь.
Можна багато говорити про феномен спільної молитви, про атмосферу, що там вирувала, про нашу участь у малих дискусійних групах, знайомство із нашими ровесниками з багатьох куточків Європи, їхні думки на різні речі й явища, про “непередбачувану” доброзичливість берлінського населення, не дивлячись на їх менталітет і стереотипне й упереджене ставлення до них – це все ще довго не буде вкладатись в голові, враження 
ще тривалий час будуть по-доброму “щекотати” душу. Але, не менш вагомим є і те, як нас прийняли зовсім чужі для нас люди, їх батьківське ставлення до нас, прагнення, навіть, не побоїмось сказати, угодити нам.
У одній із найгарніших європейських столиць – Берліні ми перебували неповні 4 дні. За цей час, окрім, щоденної ранкової месси, спільної обідньої молитви, ми мали час знайомитись із цим прекрасним містом. Не вистачить слів, аби підібрати правильні метафори, що виразили б наше захоплення Берліном. І за ці всі пережиті позитивні емоції, і, можливо, декілька з найкращих днів нашого життя, ми дякуєм і завдячуєм братам Тезе!
Почувши про цьогорічне місце проведення спільної молитви, яку організовували брати із Тезе, ми ні на мить, не вагаючись погодились взяти участь у молодіжному паломництві. Це вже не перша для нас, такого виду подорож, ми були налаштовані на всі незручності, які могли нас супроводжувати, перебуваючи у чужій країні, але, як кажуть , “Париж вартий месси” (Генріх IV).
Не дивлячись на педантичність і всю серйозність німців, яка добре вкорінилась в нашій свідомості, такого роду думки, були розвіяні відразу ж, в перший день перебування нас у німецькій столиці. Вся теплота і турбота, яка була віддана всім учасникам зустрічі на парафії з боку німців, розвіяла враз все упереджене і наперед, неправильно побудоване враження про них. Яскравим прикладом у такому розвіюванні стали люди, до яких ми потрапили на проживання. Хоча склад родини був не повністю німецьким (дружина глави родини була полькою за національністю), та тепер, говорячи про німців, у підсвідомості відразу ж вимальовується образ пана Вернера – доброї і надзвичайно чуйної людини, ставлення якого, до зовсім незнайомих йому осіб, молоді чужої національності було батьківським, не лише з його боку, а й з боку його дружини та трьох синів.
Якось по-новому були сприйняті нами великі спільні молитви, якиїсь інший, вищий дух був присутній на цій берлінській паломницькій зустрічі, чого не помічаось ні в Роттердамі, ні в Познані. Одним словом, німці знають вразити і здивувати!
У нас було достатньо часу, аби розгледіти практично всі відомі й визначні місця величного Берліну. Незабутнім був момент гри на ввипередки перед німецьким рейхстагом – такі моменти навряд чи можна з чимось порівняти. До речі, слід також відзначити незвичні конструкції модерних німецьких костьолів, що, безперечно, було для нас новинкою.
Одним словом, підводячи підсумок, можна сказати, що берлінська зустріч молоді надовго врізалась нам у пам’ять, оскільки понаднормова кількість тієї доброзичливості не може просто так вийти з людини. З нетерпінням будемо чекати наступний паломницький тур у Римі, і просити у Бога здоров’я, аби дочекатись цієї події. Щиро дякуєм тобі, Тезе!
Завантажується ...