За пів року 24 грудня розпочнеться Ювілейний або ще його називають Святий Рік. Про історію його виникнення для нашої сторінки розповів о. Іреней Погорельцев ОР.

Традиція ювілейного року сягає своїм корінням часів Старого Заповіту. У книзі Левіт (25:8-14) читаємо: «Відлічиш собі сім суботніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев’ять. І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця, в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю. І освятите рік п’ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його, ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться. Ювілей цей рік п’ятдесятріччя буде для вас: на будете сіяти, і не будете жати саморослі колосся її, і не будете збирати грон з необрізаних виноградин їх, бо це ювілей, святощі будуть для вас, з поля будете їсти врожай його. У році того ювілею вернетесь кожен до своєї посілости. А коли продасте що своєму ближньому, або купите з руки свого ближнього, не обманюйте один одного…»

Той музичний інструмент, який переклали як «сурма», називався «шофар» і зроблений він був з баранячого рогу, тому його називали також «йовель», власне від цього слова й походить назва «ювілей».

Ювілейний рік у Старому Заповіті мав на меті повернути втрачену соціальну рівновагу, звільнити людей з боргів, а передусім – нагадати володарям цього світу і всім мешканцям Ізраїлю, що земля, на якій вони живуть, не є їх власністю. Вона належить Богові, який дав її їм лише у користування.

Значення Ювілейного Року у християнстві торкалось передусім не матеріальних, а духовних благ, було пов’язано з відпущенням гріхів, але в цей рік Церква також заохочує вірних до добрих вчинків – прощати один одному борги, жертвувати кошти на богоугодні справи.

Відродження цієї стародавньої, але переосмисленої традиції, відбулось у середньовіччі з ініціативи римського папи Боніфація VIII, який проголосив ювілейним 1300 рік. Початково ювілей мали святкувати кожні 100 років, тож наступний ювілейний рік повинен був святкуватись у 1400 році. Але наступні папи скоротили час до 50 років (за Климента VI Ювілейний Рік припав на 1350), врешті папа Павло II, вирішив святкувати ювілей кожні 25 років, тому з другої половини XV віку Ювілейний Рік святкуємо кожні 25 років, якщо на то дозволяють зовнішні обставини. Були також і надзвичайні ювілеї.

У наші часи відкриття Святого Року відбувається 24 грудня, а в разі надзвичайних і особливих річниць – у день, встановлений папою. З 1423 року офіційний початок святкувань супроводжувався церемонією відкриття Святих Брам у притворі ювілейних церков Риму, насамперед базиліки св. Петра. Ця брама була споруджена за наказом папи Пія XII і вперше відкрита 24 грудня 1949 року, що розпочало Ювілейний 1950 рік. Відкриттю брами передував символічний триразовий удар молотка. У період між ювілеями брама зсередини базиліки закрита стіною, яку споруджують на завершення попереднього року, та руйнують перед відкриттям наступного.

Особливістю ювілейних років є можливість отримання відпустів. Відпущення гріхів можна отримати у Римі, якщо відвідати одну з чотирьох базилік: Святого Петра, Святого Павла за мурами, Святого Йоана на Латерані та Санта Мария Маджоре. Деякі італійські міста користувалися подібними привілеями, наданими папами. У ювілейних 1983 (надзвичайний ювілей) та 2000 роках відпусти можна було також отримати в кафедральних і дієцезіальних церквах, визначених місцями паломництва по всьому світу.