Папа Франциск через соціальну мережу Х звернувся до юнаків і дівчат, вказуючи на важливість плідного обміну між поколіннями, щоб живити надію на майбутнє.
Про це пише Vatican News.
«Нам потрібен новий союз між молоддю та похилими віком, щоб життєдайна сила тих, хто має за плечима великий життєвий досвід, живила паростки надії тих, хто зростає. У цьому плідному обміні ми вчимося краси життя і будуємо братерське суспільство».
Допис такого змісту було опубліковано на дев’ятимовному аккаунті @Pontifex в соціальній мережі X у середу, 24 липня 2024 р. Воно передує та приурочено двом знаменним датам: літургійній пам’яті 26 липня святих Йоакима і Анни, батьків Пресвятої Богородиці, та IV Всесвітньому дню дідусів, бабусь і похилих віком, який відзначатиметься 28 липня 2024 року.
Ланцюг віри та взаємна підтримка
За словами Папи Франциска, які він промовив під час проказування молитви «Ангел Господній» 26 липня 2013 року під час своєї Апостольської подорожі до Ріо-де-Жанейро, Святі Йоаким і Анна є частиною довгого ланцюга передання віри й любові до Бога в родинному теплі, аж до Марії, яка прийняла Сина Божого у своєму лоні і подарувала його світові й нам. Дім бабусі й дідуся Ісуса уособлює «надзвичайну цінність сім’ї як привілейованого місця для передачі віри».
Інша нагода для сьогоднішнього допису Святішого Отця, – цьогорічний Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком на тему «В старості не покинь мене», яка натхненна словами 71-го Псалма та має на меті підкреслити, що самотність, на жаль, є гірким супутником у житті багатьох літніх людей, які часто стають жертвами культури відкинення мов непотребу. У контексті збройних протистоянь у багатьох частинах світу, зокрема, в Україні, похилі віком є тими, які найбільше страждають від наслідків війни. Тому внесок Церкви для підтримки цих людей є дуже важливим та стосується залучення церковних громад у розбудову зв’язків між поколіннями. У своєму посланні на цей день Папа підкреслює, що Бог ніколи не залишає своїх дітей, навпаки, «старі» камені є надійною основою, на якій можуть спиратися «нові» камені, щоб разом будувати духовну споруду (пор.1 Пет. 2,5).