На цьому тижні 11-12 березня у Синяку проводилися реколекції для угорськомовних священників дієцезії. Провадив їх єпископ-помічник Будапештсько-Естергомської дієцезії Корнел Фабрі. Темою реколекції була пасторація – як вдихнути нове життя у парафії, котрі, можливо, вже занепадають.

У реколекціях взяли участь всі угорськомовні священники дієцезії на чолі з Мукачівським ординарієм єпископом Миколою Лучком ОР, а також були постійні диякони.

Першого та другого дня було по одній конференції. Опісля кожний присутній мав можливість поділитися з чим він йде додому, що взяв для себе із цих реколекцій.

Багато хто говорив про те, що тепер через війну в Україні менша кількість людей приходить на Святі Меси, в основному це люди похилого віку, жінки та діти. Тобто зменшилася кількість віників, які є на богослужіннях.

Під час конференцій було згадано багато різних можливостей – курсів для молоді і для тих людей, які не є присутніми на Службах. Це курс «Альфа», семінар Святого Духа, а також говорилося про різні групи, які можна започаткувати на парафіях, для сімей, для дітей, для молоді, для старших людей, для чоловіків. Єпископ Корнел наголошував, що дуже важливо особисто кожного запрошувати, особисто до кожного звертатися й особисто кликати на Меси, на різні групи, які започатковуються на парафіях.

«Особисто для мене дві речі стали більш зрозумілими. Перша зі спілкування з отцем Маріо Вайнраух OFM про початок семінару Святого Духа: священник зауважив мені, щоб не робити границь для Святого Духа – дозволити Йому так «впливати на тебе або бути присутнім в тобі як Він захоче і коли Він захоче». Друга – те, щоб переживати кожний день у всьому у Божій присутності. Тобто будувати свої плани на майбутнє, всі нові починання, але пам’ятати, що дуже важливо, щоб жити так, ніби це останній день мого життя. І впродовж кожного дня бачити щось хороше», – поділився своїм враженням постійний диякон Йосиф Рогожан. 

Єпископ, котрий проводив реколекції, наводив дуже багато прикладів із свого особистого душпастирства. Майже кожну свою думку він ілюстрував прикладом. Це було дуже важливо, тому що коли бачиш людину, котра не тільки говорить, але і робить те, про що говорить, то це додає силу цьому свідченню і цій інформації. Подібно як люди, коли слухали Ісуса, то говорили, що Він так проповідує, як людина, котра має владу, а не так як книжники. Тобто коли є за тобою оцей досвід свого особистого душпастирства, то це дуже важливо і це підтримує. Бо це не лише якісь вичитані з книжок теми, котрі скоріш за все не можна ніде використати, а це дійсно такі важливі моменти та ініціативи на парафіях, котрі працюють. Це дійсно такі методи, котрі справді можна втілити в життя у різних парафіях.

Багато наших парафій набагато менші, ніж та, про яку говорив єпископ. Тому що він казав, що парафія, про яку він постійно згадує, це плюс-мінус 3000 людей. Наші парафії, тим більше тепер,  набагато менші і набагато вужче коло присутніх вірян. Але кожен душпастир міг взяти щось для себе, бо під час діленн казали, що будуть використовувати якісь із пропозицій.

В основному всі роз’їхалися з реколекцій з піднятим настроєм. Такі зустрічі важливі, бо хоч ми всі один одного знаємо, але всі – різні і кожний може додати свою частку у цю велику справу спільноти. На таких зустрічах видно наскільки багатогранною є Церква: кожний має своє якесь завдання, якусь особливу власну частку служіння.