4 листопада у Павшині у реколекційному домі при монастирі сестер св. Йосифа де Сен-Марк ось уже вдруге Бог зібрав подружні пари на день зосередження.

Цей день був виключно благодатний та насичений для багатьох сімейних пар. Програма розпочалася з Євхаристії, яку очолив єпископ Микола Лучок OP. З ним співслужили мукачівський вікарій отець Євген Фізер та отець Валентин Токар OFM з Ужгорода.

У проповіді єпископ вказав на питання «Хто важливіший?», наприклад, у сім’ї. «Ісус каже: служіть один одному. Хочеш бути першим? – Будь слугою! Хочеш бути найбільшим? – Будь слугою всім. Служи так, як я прийшов служити. Тобто не давай себе використовувати, але думай: як я можу послужити», – сказав єпископ Микола. 

Він також заохотив задуматись над тим, як ми «оцінюємо інших, чи не знецінюємо когось» і, водночас, наскільки цінуємо себе та як відносимось до себе, коли нас не бачать інші. «Корінь нашої трудності з оцінкою якраз полягає в тому, що ми ще не відкрили наскільки ми цінні Богові, наскільки ми цінні Отцеві, наскільки ми цінні Ісусові. Поки ми цього не відкриємо, інші люди не дуже Вам допоможуть…  Якщо хтось вам показує вашу цінність, то це скоріше всього людина, яка вже відкрила свою цінність», – продовжував єпископ.

«Про цей дар відкриття своєї цінності в очах Бога, в стосунках з Ісусом просімо від Духа Святого. І те, що Господь дає у Причасті своє Тіло і Кров – самого себе – відкриємо те, наскільки Він нас сильно любить і цінує», – підсумував проповідник. 

Його настанови, поради, життєві приклади надихнули всіх на більш глибоке переживання цього дня зосередження.

У програмі були дві конференції, які проводила с. Ліджі Паяппілі SJSM. Під час яких сестра говорила про важливість Бога у житті кожної родини, про взаєморозуміння, взаємодопомогу у подружжі. Важливо не винити один одного у проблемах, а намагатися вирішувати їх разом. Не потрібно робити когось головою сім’ї, так як сім’я це єдине ціле, у що Бог об’єднав чоловіка і жінку. Потрібно завжди просити Бога допомогти у вирішенні будь-якого питання, просити Його благословення для якоїсь справи. Монахиня на прикладі царя Давида пояснювала як він пройшов свій шлях від пастуха до царя виключно з Божого благословення, з волі Бога. Бо Бог так захотів.

Багато людей відкинули Бога – джерело життя і радості. Вони шукають щастя у тимчасових речах, не розуміючи, що все минає… і тільки Він триває вічно, і тільки у Ньому наша сила і радість. Чоловік і жінка у шлюбі відкриті для народження дітей, яких потрібно виховувати власним прикладом, благословляти їхнє життя, аби бути спокійним за їх майбутнє. Діти – це дар Бога. І діти мусять бачити любов батьків до Бога. І тоді вони теж захочуть іти до Бога самі, а не через силу. Бо якщо батьки радісні і перебувають у любові та Божій благодаті, діти теж такими будуть та будуть наслідувати їх.

На зустрічі було дуже багато сімей різного віку та з різним стажем подружнього життя. І коли був вільний час, то деякі жінки і чоловіки могли обмінятися досвідом, отримати пораду, поговорити, прогулятися по території монастиря, просто побути разом (чоловік з жінкою), чи посидіти і обдумати життя. Теж була нагода приступити до Сповіді.

Кульмінацією дня стала адорація Пресвятих Дарів. Під спів сестер та роздуми о. Євгена Фізера і с. Крістіни Тімуршиної всі зустрілися з Ісусом віч на віч, довірили всі свої проблеми та дозволили Йому торкнутися свого серця там, де розум не може… Він лікує і виліковує. Лиш треба довіритися Йому.

Текст: Адріана Русин
Фото: Вікторія Вайс