У день спомину святого Франциска, 4 жовтня цього 2023 року, у парафії Пресвятої Трійці у Великому Березному Дочки святого Франциска Ассізького відзначили 30-у річницю свого служіння у Мукачівській дієцезії.

З цієї нагоди відбулася подячна Свята Меса. Очолив її Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок OP. З ним співслужили єпископ-емерит Антал Майнек OFM, настоятель парафії отець Томаш Важни СМ та інші отці лазаристи, чиє згромадження роками служить тут. Долучилися теж канцлер курії отець Сергій Герзанич та інші душпастирі дієцезії, а також уродженець Великого Березного, римо-католицький священник, що тепер служить у Словаччині в ордені редемптористів, о. Артур Білик та греко-католицькі монахи з Чину Святого Василя Великого, котрі служать у Малому Березному.

До урочистості долучилися сестри францисканки зi Словацької провінції на чолі з Провіційною настоятелькою сестрою Христіяною Вальяшковою та з генералату, а також ті, які тут служили. Крім цього монахині різних орденів та згромаджень, що служать на теренах Закарпаття приїхали, щоб розділити радість з сестрами у Великому Березному. Це були сестри домініканки з Мукачева, сестри Згромадження Ісуса та сатмарки з Ужгорода, вінкентійки з Перечина та Марійні сестри з Тур’я Ремети.

Про підготування до урочистості розповів парафіянин Ярослав Ревай: «Підготовка до свята – це завжди відповідальний процес. Сестра Колета подбала про літургійну частину, а парафіяни прибрали храм та територію. Взагалі всі, як одна велика родина, долучилися до підготування свята. Наша парафія доволі згуртована, тому кожний знав свою місію у підготовці та виконав її».

У такій невеликій парафії не часто можна зустріти відразу двох єпископів та таку велику кількість священників та монахинь. Крім того, приїхали ті, хто багато років служили, виховувалися та проживали у Великому Березному.

У проповіді єпископ Микола заохотив задуматись над питанням «Що для тебе найважливіше?» та заохочував поставити Бога на перше місце.

«Якщо ми дивимося на поведінку святого Франциска (або на поведінку Ісуса), для нього стосунки з Отцем були на першому місці.

Франциск, як відомо з його життєпису, коли втрачав присутність Бога, то починав плакати. Ішов і шукав якусь печеру, там плакав і взивав: Боже, я втратив Твою присутність! Він знав якою насолодою є, коли ти з Богом у близьких стосунках, коли твоє серце наповняє Божа любов. Ми не можемо пожертвувати собою, якщо ми не досвідчимо оцієї солодкості чим є любов Божа до нас», – наголосив єпископ.

Словами повчання проповідник заохотив до того, щоб намагалися виконувати Божу волю, а не вимагали, щоб Бог виконував нашу. Адже молимося «нехай буде воля Твоя». Ми втратили простоту немовляти, бо «стали мудрими і розумними. Дуже багато всього в нас важливіше, ніж ця простота. Нам потрібно навернутися, як святий Франциск, до цієї простоти, до простоти немовляти і шукати найперше любові Отця Небесного. Проснувшись, відразу приходити до Ісуса і багато часу приводити з Ним… Молитися не для того, щоби щось випросити. Брати і сестри, молитися для того, щоби наповнитися любов’ю Божою і присутністю Ісуса».

Єпископ теж пригадав про те, щоб не осуджувати іншого, а пропонувати свою допомогу.

«Закликаю вас тепер, як і на початку цієї Меси до навернення. Просім про цей дар Духа Святого за заступництвом святого Франциска, щоб ми відчули солодкість, коли Бог на першому місці в нас і постійно шукаймо Його. Тоді Він нам відкриє себе», – підсумував єпископ Микола. 

Єпископ Микола вручив подячну грамоту провінційній настоятельці сестрі Христіяні Вальяшковій за 30 років служіння сестер у Мукачівській дієцезії.

Урочиста Меса завершилася адорацією Пресвятих Дарів та молитвою Літанії до святого Франциска.

«За ці тридцять років три покоління – наші батьки, моє покоління, та наші діти – виховані в нашому храмі саме сестрами або, як ми їх лагідно називаємо, сестричками. Вони готували парафіян до всіх необхідних речей, починаючи від катехизи до Першого Причастя, потім Миропомазання, вінчання наше і наших батьків, Хрещення дітей, спів у храмі. Результат роботи сестер чудовий, адже ми маємо чотирьох священників, які народилися або виховалися у Великому  Березному. Це о. Михайло Талапканич СМ, о. Анатолій Товкан СМ, о. Артур Білик та о. Василь Зінич.

Крім того місія сестер не закінчилася лише в храмі Великого Березного. Вони активно допомагали та допомагають хворим та немічним людям громади, незважаючи на їхню конфесію. Сестри працювали в школах та лікарні селища. Особливо відчутною стала їхня допомога в період пандемії та з початку повномасштабного вторгнення. Ми спільно з сестрами прихистили багато тимчасово переміщених осіб у нас на фарі», – розповідає парафіянин.

У Великому  Березному створені два дитячі будинки сімейного типу – це повністю заслуга сестер. Більше 40 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, знайшли тут нову родину та були виховані в цих дитячих будинках.

«На закінчення скажу, що сестри відіграють важливу роль у житті як нашої парафії, так всієї Великоберезнянської громади. За що ми їм безмежно вдячні і молимося про наступні 30 років місії сестер францисканок у нас», – радісно поділився пан Ярослав Ревай.

Текст: Тетяна Решетар
Фото: сестри францисканки з Вел. Березного