28 вересня цього 2023 року є знаменним днем кафедрального собору св. Мартина у м. Мукачеві. Саме цього дня виповнилося 10 років з моменту консекрації храму.

З цієї нагоди святкову Месу очолив генеральний вікарій Мукачівської дієцезії отець Петро Жарковський, а співслужив з ним отець Іреней Погорельцев OP.

У проповіді о. Петро пригадав історію храму, а також вказав на ранг значимості освячення та вищість від цього консекрації, що вказує на повне віддання Богу. 

«На наших теренах майже у кожному місті та селі є по 2-3 храми… Коли живуть у мирі, коли плекають екуменізм, не дивлячись хто в яку церкву ходить, творять єдність між християнами, то прийде час, що постане один пастир і буде одна «вівчарня», як заповідав Ісус Христос. У кожному місці маємо жити у єдності, у любові, щоби не диявол пожинав плоди, а щоби Богу возносилася хвала», – наголосив о. Петро.

Нагадаємо, що консекрацію собору св. Мартина у м. Мукачеві 28 вересня 2013 року звершив єпископ Антал Майнек OFM, у присутності єпископа Мукачівської Греко-Католицької єпархії Мілана Шашіка.

Історична довідка

У 1333 році папська десятина згадує Мукачівську римсько-католицьку парафію як особливу, а наступного 1334 р. згадує теж душпастиря о. Іштвана. Натомість теперішній кафедральний собор не є аж таким старовинним. Його будівництво постало з кількох причин – попередній храм вже був в аварійному стані та не вміщав всієї кількості вірян. Крім того, на будівництво нового були потрібні кошти, з чим погодився допомогти граф Шенборн.

Щодо самого римсько-католицького храму, то достеменно відомо про його наявність у Мукачеві вже у ХIV ст., але ймовірно, що він був і до цього. Адже у 1376 році королева Єлизавета, мати Людовіка І, у написаному в Берегові листі дозволила викарбувати на мукачівській міській печатці зображення св. Мартина. А в її біографії згадується, що вона багато молилася у мукачівському костелі. За часів королеви Єлизавели храм переробили, а за правління Гуньодіїв – реставрували.

У часи реформації костел перейшов до рук реформатів. 1551 року задокументовано як у храмі проповідник Калманчегі замість вчення Лютера почав проповідувати вчення Кальвіна. У 1567 р. під час битви імператора Мікши та Сапояї разом з містом згорів і костел. Рівно через 90 років – 1657 р. храм знову був охоплений пожаром. Пам’ятна подія для місцевої римсько-католицької громади відбулася 1660 року – Софія Баторі повернула католикам костел, а також будівлі парафії та школи.

Опісля ще деякий час тут чергувались богослужіння католиків та реформатів, а в 1705 році на сеченських станових зборах було винесено остаточне рішення: костел належить католикам.

За підтримки графа Ервіна Шенборна у 1800 році був виготовлений вівтар, а також написаний у Відні образ, що зображає св. Мартина.

На кінець ХІХ ст. неф храму був у такому стані, що постало питання про знесення костелу. Коли дійшло до здійснення, то було залишено святилище, що для країни є пам’яткою архітектури, а для католицької громади – це каплиця святого Йосифа, де щодня є адорація Пресвятих Дарів.

Будівництво нового храму в еклектичному стилі велося за проектом Віктора Ціґлера і було завершено у 1905 році. Того ж року у день спомину св. Геллерта, 24 вересня, відбулося урочисте освячення мукачівського собору святого Мартина. У той час тут служили настоятель отець Янош Форгач та вікарій о. Антал Пемп. Консекрацію храму мав би проводити ординарій, але єпископ Дюла Меслені, ординарій Сатумарської дієцезії, до якої належало у той час Закарпаття, саме весною 1905 року помер, а новий єпископ для цієї території ще не був призначений. Тому місцеві священники провели обряд благословення.

Як і раніше, так у часі Першої та Другої світових воєн на території Закарпаття неодноразово змінювалися державні кордони. Внаслідок чого центр дієцезії опинився в іншій країні, а Церква у Закарпатті, як і всюди, де панувала радянська влада, зазнала переслідувань – священники були засуджені та вислані, а храмі відібрані. Позитивні зміни почали відбуватися у часи перебудови, а ще більш інтенсивно тоді, як було проголошено незалежність України.

Для повноцінного відновлення церковних структур на цій території було встановлено Апостольську Адміністрацію, а пізніше нову дієцезію з центром у Мукачеві, що належить до Римсько-Католицької Церкви в Україні. Таким чином костел св. Мартина став Мукачівською катедрою – кафедральним собором.