Сьогодні, 9 липня, у кафедральному соборі святого Мартина у місті Мукачеві Святу Месу звершив нововисвячений священник о. Петро Мазур СМ.

На початку богослужіння вікарій мукачівської парафії о. Євген Фізер представив отця целебранта, який два тижні тому 24 червня з рук ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії єпископа Леона Дубравського отримав свячення пресвітерату.

У проповіді отець Петро, немов невидимою ниткою думки, поєднав усі недільні читання, що пролунали у Літургії слова. Особливо він наголосив на тому, що Бог з нами, процитувавши слова пісні: «Бог зняв Небесні шати, щоб зодягнути у славу всіх своїх дітей». І саме тому, що Божа слава не така як її бачить цей світ, то її легко проґавити. «Він не є далеким Богом. Він – у нашому серці. Бог, котрий хоче перебувати у глибині, у нас самих. Він наповнює кожну частину нашого тіла і наповнює нас повністю та абсолютно у Євхаристії». Нагадуючи слова пророка, що пролунали у першому читанні, та слова апостола Павла, отець підвів свої роздуми до слів Ісуса, Котрий «відкривається тим, котрі довіряють та віддають у Його руки усе».

Бог не залишив нас із тягарем. Він спускається до нас, бере на руки і заносить нашу людську природу на рівень обожествення. «Завданням кожного з нас, як спільноти, один одного вести до Царства Божого, до раю… З довірою прийміть Його сьогодні у таїнстві і нехай ця свідомість вас живить, що живемо вже не ми, а Христос у нас», – заохотив отець, завершуючи проповідь, до гідного прийняття Причастя.

Народне прислів’я каже «Щоб отримати пріміційне благословення, варто і взуття стерти». Саме так сьогодні у соборі святого Мартина вишикувались у чергу всі присутні, а це кілька сотень вірян, щоб отець Петро благословив. Не так часто такі події відбуваються, адже нововисвячений священник може провести таку Месу у храмі тільки раз.

Ділячись своїм досвідом, перед уділенням благословення, отець Мазур розповів, що його покликання зародилося саме тут, на Закарпатті, де він певний час проживав у Фрідєшові, коли там служив теперішній генеральний вікарій Мукачівської дієцезії отець Петро Жарковський. Тож, пообіцявши молитву, попросив молитися і за нього.

Опісля уділив благословення священнику о. Євгену, семінаристу Віктору, богопосвяченим особам, присутній рідній сестрі з сім’єю та численній кількості вірян.

Текст і фото: Тетяна Решетар

Відео: Veritas