У днях з 13 до 15 червня у реколекційному домі сестер Святого Йосифа де Сен-Марк у Павшині, що на Мукачівщині, для монахинь проводився Біблійний курс. Ініціативу проведення якого підтримав Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок OP.

У цей час сестри монахині розглядали Книгу Царів, а конкретно постать царя Соломона і його життя: як він змінив його та як реагував на різні виклики, які перед ним ставив Бог і його народ.

У курсі взяли участь 20 монахинь з різних згромаджень Мукачівської дієцезії. Із них: 9 сестер (разом з формацією) Згромадження Святого Йосифа де Сен-Марк; 3 сестри Згромадження Ісуса (Середнє, Ужгород); 2 сестри з Конгреції сестер домініканок Блаженної Імельди (Мукачево); 1 сестра з Дочок Святого Франциска (В. Березний); 5 сестер зі згромадження дочок Милосердя Святого Вікентія де Поля (Перечин, Свалява).

Провадив біблійний курс отець Петер Дубовський, єзуїт та професор з Папського біблійного інституту, що в Римі. Сам він родом зі Словаччини та є одним із провідних знавців Біблії у світі. Доктор теології, який викладає екзегезу Старого Завіту, знає понад десяток мов, з яких багато біблійних, наприклад, аккадська мова… Написав чимало книг.

Зустріч розпочалася зі Святої Меси, після якої ще була конференція на початок. «Тут ми дивилися на царя Соломона з точки зору історії: що і як він переживав, наприклад, своє місце на царському дворі. Наступного дня ми торкалися більше його навернення, того моменту, коли він змінився. У середу, 14 червня, були три конференції та Євхаристія. Ввечері, коли роздумували над тим, як молився Соломон, то також мали адорацію, в якій були перед Господом, просили дар мудрості, сили для того, щоб ми могли відповісти на ті виклики, які перед нами ставить Господь», – розповіла сестра Марієтта Надьова CJ, яка ініціювала проведення цього курсу.

У четвер були вже лише 2 конференції та зустрічі. Перша – для обговорення, коли спільно шукали відповіді на питання: «Де у цей час, коли у нас війна, можна шукати Бога? Де Його можна знайти і як Він про себе дає знати?». Друга зустріч була молитовна, коли молилися за мир в Україні, за всіх тих, які страждають, які на своєму тілі мусять переживати наслідки війни.

Кожного дня після конференції був час для особистої молитви, роздумів, а також всі сестри були поділені на різні групи,  у яких розглядали питання, що виходили з тексту книги Царів. Після чого мали зустріч всі разом, де вже ділилися опрацьованим у групах.

Крім життя ізраїльського царя, у ці дні також торкнулися книг Приповідки та Пісня Пісень, авторство яких приписується Соломону. Теж шукали і знаходили у цих текстах ту мудрість, яку Бог дав згаданому царю.

«Сестри були з різних згромаджень, і це було дуже цікаво. Тому що  кожна сестра була даром для другої сестри. Кожна принесла себе і дарувала, ділилася собою. Це був великий дар. Ми могли збагачуватися, – поділилася власним враженням сестра Марієтта. – Це була перша така зустріч сестер з різних згромаджень у нашій дієцезії. Ми більше часу провели разом. Раніше ми зустрічалися на дієцезіальному рівні на кілька годин, а тут ми провели разом довший час.

Вразило багато чого: було розглянуто немало цікавих справ з життя царя і що найбільше – те, коли він знаючи про життя свого батька Давида, знаючи про його падіння, гріхи – все те, що Давид зробив, Соломон зумів знаходити позитив і коли молився до Господа, то нагадував Богу саме позитивні речі, які робив його батько.

Кожного з нас Господь питає так як Соломона: що хочеш, щоб Я тобі зробив?

Пізніше, коли роздумували про те, як змінився цар Соломон, про його навернення, то шукали місця у нашому житті, де ми теж пережили якесь преображення, преображення нашого серця.

Після того як читали книгу Пісня Пісень, ввечері залишилися на тихій адорації перед Господом, перед Його любов’ю. Просили про благодать, щоб ми зуміли любити так, як Він нас любить».

Читаючи книгу Приповідок, знаходимо як мудрість говорить про себе як вона грається, як вона є як маленька дитина. Це нагадало всім учасницям, що теж мають визнати свою малість, що «ми маленькі перед Господом. Ми такі, як діти. Так як Ісус казав: прийдіть до Мене і дозвольте дітям приходити до Мене».

Вершина, власне, життя Соломона – молитва, той момент, коли він молився. У нашому житті це теж так, бо будь-які гуманітарні чи харитативні справи може виконувати будь-хто, але монахиня повинна мати першим єдине завдання – підносити молитву до Господа за все те, що переживає вона чи оточення, спільнота і країна. Тому, власне, зібрані сестри мали таку молитву за Україну. «Кожна з сестер написала свою молитву і ми молилися за всіх, хто страждає», – каже сестра.

Отець Петер Дубовський уже давніше хотів таким чином підтримати тих сестер в Україні, які тут працюють. Так виникла ця думка, бо він був готовий поділитися тим, що знає, тим, над чим він працює як науковець і передати не лише знання, але і частинку свого серця. «Таким чином хочу подякувати нашому єпископові за підтримку цього проєкту для сестер і хочу подякувати сестрам у Павшині, які нас прийняли, годували та створили всі умови для того, щоб ми могли молитися і зосередитись на Господа, на Його слово. Це були дні, які ми пережили з Божим словом і нехай це Боже слово буде присутнє у кожному дні, нехай перемінює нас, зміцнює і наповнює наше серце, дає світло у нашому житті», – наголошує с. Марієтта.

Сестра Одріка Мешко зі згромадження сестер Святого Йосифа де Сен-Марк каже, що у часі цієї зустрічі «ми могли більше познайомитись одна з одною, зблизитись як різні згромадження, ордени, але через Ісуса – як одна сім‘я в Христі. І побачили, наскільки важливі такі зустрічі між нашими спільнотами».

Своїм свідоцтвом після пережитих днів також поділилася с. Даніела Промчакова OP:

«Я вже була раніше на лекціях отця Петера у Словаччині, тож знала, що буде цікаво. Цього разу він говорив про царя Соломона. Він представив Соломона як політика, дипломата, мудрого і люблячого чоловіка, теолога. Про це свідчать приписувані йому псалми, прислів’я та книга Пісня пісень.

Я був зворушений тим, що міг молитися, як Соломон, своїми словами за мир в нашій Україні (1 Кр 8, 22-53). Читання глав першої книги царів про Соломона знову переконало мене, наскільки важливо постійно й уважно читати Біблію.

Щодо зустрічі сестер з різних згромаджень – це дуже приємно зустрітися разом. Я ще раз переконалася, що богопосвячені особи завжди сповнені надії, внутрішнього миру, радості, вдячності та відданості Божій волі, незважаючи на нинішню війну, щоденні страждання людей, яких вони зустрічають, безпорадність і непевність. Я вдячна, що могла бути у домі сестер у Павшині, які піклувалися про нас як господарі.

Ці дні – це була чудова нагода, яка була нам дана».

Текст: Тетяна Решетар

Фото: сестри Святого Йосифа де Сен-Марк