Коли Ісус кличе, також і до подружжя, то заохочує дивитися вперед і завжди випереджує нас в любові та служінні. Хто йде за ним, не буде розчарований! На цьому наголосив Папа, проповідуючи під час заключної Святої Меси з нагоди Х Всесвітньої зустрічі сімей.
Повідомляє Vatican News.
Моментом подяки Папа Франциск назвав Святу Месу, яку ввечері в суботу, 25 червня 2022 р., на площі Святого Петра у Ватикані в його присутності очолив кардинал Кевін Фаррелл з нагоди Х Всесвітньої зустрічі сімей, що від 22 до 26 червня відбувається у Римі. «Тепер ми все вручаємо Богові, – сказав Святіший Отець, проповідуючи під час богослужіння, що відбулося після триденного душпастирського конгресу, – та молимося до Нього, аби Він підтримував вас Своєю силою та Своєю любов’ю».
Вільні, щоб любити
«Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні», – повчав святий Павло у Посланні до Галатів. Проповідник зауважив, що свобода – це благо, яке сучасна людина найбільше цінує та шукає. Всі хочуть не зазнавати обумовлень, а навіть вивільнитися із культурної, соціальної чи економічної «в’язниці». Й водночас, багатьом людям бракує найбільшої свободи, тобто, внутрішньої. Апостол же, нагадує нам, що свобода є даром.
«Всі народжуємося з багатьма обумовленнями, внутрішніми та зовнішніми, й, насамперед, зі схильністю до егоїзму, тобто, ставити в центрі себе самих та дбати про свої інтереси. Але від цього рабства Христос визволив нас», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що рішення одружитися, сформувати сім’ю означає прийняти сміливе рішення «не використовувати свою свободу для себе самих, але для того, щоби любити людей, яких Бог поставив поруч». Сім’я є місцем зустрічі та першим місцем, де вчимося любити. Однак, ми добре знаємо, що на ділі це не завжди так, тому «стверджуючи красу сім’ї, ми як ніколи раніше відчуваємо, що повинні захищати її», не дозволити, «щоб її забруднила отрута егоїзму, індивідуалізму, культури байдужості та відкинення».
У світлі стосунків між пророками Іллею та Єлисеєм, про які розповідалося в першому читанні, Єпископ Риму поділився думками про «передачу естафети» і стосунки між поколіннями. Він зазначив, що ці стосунки не є легкими. Батьки бояться, що діти не даватимуть собі раду в плутанині наших суспільств і загубляться, і цей страх веде до тривоги, гіпертрофованої опіки, а навіть блокує бажання народжувати нові життя. І ось бачимо, як у момент кризи та страху за майбутнє, Ілля отримує від Бога наказ помазати Єлисея як свого наступника: Бог дає йому зрозуміти, що світ не закінчується з ним і наказує передати місію іншому. І батькам варто споглядати Божий спосіб діяння.
«Бог любить молодих, але це не означає, що Він оберігає їх від будь-якого ризику, виклику чи страждання. Бог не є тривожним і надмірно протекційним, – задумайтеся над цим, – навпаки, Він довіряє їм і кожного кличе до високих стандартів життя і місії», – сказав Папа, наводячи деякі приклади зі Святого Письма, починаючи від хлопчини Самуїла, підлітка Давида, юного Єремії, врешті, Діви Марії. «Дорогі батьки, – закликав він, – Боже слово показує нам дорогу: не оберігати дітей від будь-якої незручності чи страждання, а намагатися передати їм пристрасть до життя, запалити в них бажання знайти своє покликання і прийняти ту велику місію, яку Бог задумав для них».
Однак, як зауважив далі проповідник, «найкращим способом» допомогти іншому йти за своїм покликанням є «з вірною любов’ю обійняти власне покликання». Приклад показав Ісус, Який у вирішальний момент приймає рішення іти до Єрусалиму, знаючи, що там буде засуджений і вбитий. І в дорозі зазнає відкинення з боку самаритян. Він годиться з цим всім, бо «прийшов, аби взяти на Себе наші гріхи». «Так само і для дітей немає нічого підбадьорливішого, як бачити своїх батьків, які переживають подружжя та сім’ю як місію, з вірністю й терпеливістю, незважаючи на труднощі, сумні хвилини та випробування», – сказав Папа, зазначивши, що те, що сталося з Ісусом в Самарії, трапляється з кожним покликанням, також і сімейним: приходять хвилини, коли доводиться долати спротив, замкнутість, нерозуміння, перетворюючи її з допомогою благодаті в приймання іншого та безкорисливу любов.
Перебувати в русі та не оглядатися назад
Після цього епізоду, що описує «покликання Ісуса», святий Лука представляє три інші поклики людей, які хотіли стати Його учнями. Першого Ісус заохотив не шукати постійного місця, бо й Він «не має де голови прихилити». Іти за Ісусом означає «завжди перебувати в русі», разом з Ним «подорожувати» життям. Подібно і ті, хто приймає подружжя, залишають своє «гніздечко» та вирушають у подорож, в якій багато невідомого та несподіванок. «Такою є подорож з Господом – динамічною, непередбачливою, завжди чудовим відкриттям», – сказав Папа.
Другому учневі Ісус каже не «повертатися назад, щоби поховати своїх померлих». Як пояснив Святіший Отець, тут не йдеться про те, щоб занедбувати четверту заповідь, а слухатися, насамперед, першу, яка наказує «любити Бога понад усе». Подібно й третього учня Христос запрошує іти за Ним рішуче, «не оглядаючись назад», навіть не прощаючись із своїми рідними.
«Дорогі сім’ї, також і ви запрошені не мати інших пріоритетів, “не оглядатися назад”, тобто, не проливати сльози за попереднім життям, за попередньою свободою з її облудними ілюзіями: життя черствіє, якщо не приймає новизну Божого покликання, оплакуючи минуле. (…) Коли Ісус кличе, також і до подружжя і до сім’ї, то просить дивитися вперед і завжди випереджує нас в дорозі, завжди випереджує нас в любові та служінні. Хто йде за ним, не буде розчарований!» – наголосив Святіший Отець, і звертаючись до сімей, заохотив їх рішуче ступати дорогою родинною любові як дорогою до святості.
«Церква з вами, більше того, Церква у вас! Церква, в дійсності, народилася із сім’ї, тієї назаретської, та складається в основному із сімей. Нехай же Господь допоможе вам кожного дня перебувати в єдності, в мирі та в радості, також і у витривалості під час важких хвилин, тієї вірної витривалості, яка допомагає нам краще переживати і показує всім, що Бог є любов’ю та спільністю життя», – підсумував Папа.
Завантажується ...