Моліться! Хто каже, що не має часу – знайдіть його. Треба молитися перед Господом. Якщо ми помиримося з Богом, тоді можемо помиритися з людьми.

Не чекайте зі сповіддю аж до Великодня. Уже ідімо сповідатися! І примиритися з Богом. Господь каже: «Ідіть до Мене… Я вам даю мир».

Якщо тепер ми плачемо, то прийде час, щоб сміятися. Тепер важкий час… Ми з вами і молимося за вас кожного дня.

Разом молімся! Ми, сестри разом з вами! Заступаємось за вас кожен день. Недавно ми приймали 80 людей, стараємось їх утішати. Якщо маєте можливість, приймайте людей і у ваших будинках теж.

Ісус говорив: «Я був голодний – і ви мене нагодували, чужинцем був Я – і ви мене прийняли». Тепер піст, стараймося приймати один одного, як ми приймаємо Христа. Відмовитися від м’яса чи риби легко, а ми постараймося приймати один одного – як Живого Бога. Це – для нас особливий час. Даймо свої місця для інших. Даємо свій комфорт для інших.

І любімо так, як Ісус хотів любити, особливо тих, хто страждає. Ось це для нас піст: забути себе і думати про інших. На всі ваші сльози ми не закриваємо очі… Так як можемо, хочемо витирати їх.

Ми – один народ! Ми українці!

Якщо б мене мої сестри відпустили, то я б пішла туди, де воюють, щоб утішати людей, допомогти чим можна. Але сестри мені сказали, що тут можу допомогти. Тому я тут.

Всіх тримаю у своєму серці. У своєму щоденнику я записала, коли приїхала в Україну: «Буду любити Україну до кінця мого життя!» Так і є! Ви – мої батьки, ви – мої брати і сестри, ви – мої діти.

Джерело відео – Veritas