Проповідь Апостольського Адміністратора Мукачівської дієцезії єпископа Миколи Лучка

5 березня 2022 р. Б. у монастирі Сестер святого Йосипа де Сен-Марк,

що опікуються будинком пристарілих у Павшині

Наша молитва, наші Меси підтримують інших. Ми потребуємо підтримку Божественної сили.

Не хочу применшувати, або завуальовувати те, що багато хто з нас відчуває. Думки про смерть тепер доречні. Боячись не налякатись, лякаючись не дозволити, щоб смерть опанувала нас. Потужним для нас є дар віри в Ісуса Христа – розп’ятого і воскреслого. Він жертвує свою кров і свою біль. Ми всі тепер відчуваємо велику, аж надмірну кількість болі.

Не картайте себе якщо ви не можете якісь звичні речі робити у своєму теперішньому житті. Вкрай важливо не закритись у цих важких почуттях. Зверніть увагу на дух, душу і тіло. Ідіть до Бога просто сидіть з вервичкою в руці, обіймайте хрест… і не опускайте його.

Подивімося на Христа котрий падає, встає, іде. Скільки там сили у безсиллі, скільки там миру у відчаї. Обіймімо хрест дуже сильно. Хто тільки може: ідіть у храм, ідіть у храм, ідіть у храм! На святу Месу, на молебні.

Священники, сестри, організуйтесь у храмах, хай буде неустанна молитва. Досить постити у фейсбуках… Він уже заповнений. Ідіть у храм, якщо там нема священника, сидіть у храмі. Священники, відкрийте храми, хай будуть нічні чування…

Просіть про сповідь, просіть про виставлення Пресвятих Дарів. Нехай молитовні чування тепер збільшаться. Харизматичні групи збирайтесь на заступницьку молитву, моліться. Заступницька молитва потрібна не тільки для перемоги, але і для нас, щоб ми встояли. Цього тепер вкрай потребуємо.

Ідіть до близьких і рідних, не тільки волонтерити, будьте з рідними. Ідіть до тих, хто приймає вас, або просіть, щоб до вас прийшли, відвідайте, побудьте разом, поряд один з одним. Подивились, що відбувається, і йдіть один до одного. Нам потрібно бути у своїй слабкості сильними. Діліться почуттями. Не чекаймо коли це завершиться.

Ридайте, плачте, говоріть… Робіть жести любові, обіймайте, але обережно, запитуйте чи можна тебе обійняти і просіть, якщо хочете, щоб вас обійняли. Є багато людей, які готові допомагати професійно.

Тіло – це великий дар. Робіть фізичну роботу: готуйте, прибирайте… багато чого тепер не на часі, але тепер дуже важливо фізичну працю робити, важко себе змусити, але це дуже важливо. Беріть один одного за руки і виходьте прогулятися. Виходьте, дихайте. Будьте уважними до потреб інших. Діліться тим, що маєте, досвідчуйте те, що ви потрібні іншим. Ходіть пішки. Тут важливо, щоб бути фізично поряд. Хто вміє створюйте онлайн групи взаємодопомоги. Заангажуйтесь.

Всі, хто можете, візьміть котиків, песиків і турбуйтеся пор них. Хто тепер дома і залишається тут, ідіть у притулки і візьміть. Це Боже творіння, через яке Бог теж зміцнює нас. Ісус промовляє сьогодні: «не здорові потребують лікаря, а хворі». Потрібно признатися, що ми тепер хворі, що ми зранені і ми потребуємо цього лікування. Це не соромно. Наші брати і сестри, що на передовій, і ті, що виїхали, вони потребують нас. Встань, потурбуйся про себе і потурбуйся про ближнього.

Джерело відео – Верітас