Сьогодні Закарпаття відвідав кардинал Міхаел Черні, спеціальний представник Ватикану у справах благодійної допомоги жертвам війни Росії проти України.

Його Еміненція зустрівся з єпископами, духовенством Закарпаття та представниками влади. Участь у зустрічі взяв і Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Петро Лучок та президент Caritas-Spes Україна о. Петро Жарковський.

Кожен з єпископів і представників спільнот поділилися власним досвідом: як болісним, пов’язаними з війною, так і силою взаємодопомоги, яку досвідчуємо на всіх рівнях.

Єпископи звернулись до кардинала Міхаеля Черні з проханням, щоб Папа теж витривало робив все від нього залежне, для припинення цієї війни.

Кардинал Міхаель Черні передав благословення від Святішого Отця Папи Франциска та наголосив: «Україну підтримує весь християнський світ та молиться за припинення війни».

Напередодні, в інтерв’ю Vatican News, кардинал Черні розповів: «Моя подорож – це мандрівка молитви, пророцтва та викриття. Я виїжджаю з Риму 8 березня, щоб дістатися до Будапешта, де зустрічатися з біженцями та переміщеними особами, а також тими, хто їх вітає та допомагає їм. Тим часом кардинал Конрад Краєвський, папський роздавач милостині, вже прибув до Польщі і зробить те саме в регіонах на кордоні з Україною.

Апостольський Престол – про це промовисто сказав Папа Франциск під час молитви «Ангел Господній» у неділю, 6 березня, – «готовий зробити все, щоб поставити себе на службу цьому миру». Моя місія в Україні є знаком, і моє завдання полягає в тому, щоб донести до тих, хто страждає, присутність і близькість не лише Папи, а й усього християнського люду.

Я їду, щоб особисто оцінити ситуацію, і сподіваюся, що зможу принести якусь матеріальну допомогу, але їду, насамперед, щоб зустрітися з людьми, бути з ними. Це пророцтво присутності та близькості, які можуть здаватися слабкими, навіть незначними відповідно до логіки світу та сили зброї. Однак це не так; бути поруч зі Своїм народом, зі Своїми дітьми, які страждають, – це шлях, який Бог вибрав, щоб увійти в історію світу, навіть ціною потрапляння на хрест.. Моя подорож буде подорожжю викриття. Історія українських біженців не нова, вона розгортається за драматичним сценарієм надто багатьох конфліктів, які кривавлять наш світ та часто забуті. З тією ж швидкістю, з якою за кілька днів мільйони людей змушені були покинути свої домівки, вже приходять новини про те, що на кордонах і в країнах першого прийому запущена машина торгівлі людьми та незаконного ввезення мігрантів. До драматизму війни та переміщення додається і драма рабства. У місії, яку виконуватиме наша невелика делегація, ми приділимо велику увагу цьому питанню, а також іншому не менш болючому моменту: маргіналізації, а іноді й неприйняттю, яких зазнали африканці та азіати, які жили в Україні, а зараз тікають разом із рештою населення. Це питання важко вирішувати в такий напружений час, але надзвичайно важливо це робити. Ми всі діти одного Отця, і братерство не знає кордонів: таким є значення обіймів Папи і Церкви, які я несу всім, кого зустрічатиму.»