Урочистість святого Мартина є центральною подією у Мукачівській дієцезії, яка щороку відзначається у день спомину святого – 11 листопада. Цьогоріч пандемія внесла свої вимоги до відзначення відпустової урочистості. Адже присутні були у масках, дотримувалися дистанції між собою та при кожному вході й у центральному проході були викладені для використання пляшечки з антисептиком.

Гостем та проповідником цього дня був єпископ-ординарій Янош Сийкель (János Székely) із угорського міста Сомбатгей, де народився святий Мартин. Разом з ним співслужили місцевий ординарій Антал Майнек, єпископ-помічник Микола Лучок та священики Мукачівської дієцезії.

Мартин, якого згадуємо 11 листопада, народившись у сім’ї полководця, мав визначений життєвий шлях як військовий, до чого вже змалку привчався. Але Бог мав свій план і благородний лицар, який лише готувався до хрещення був удостоєний об’явлення Христа після милосердного вчинку – дарування половини плаща убогому. Саме цей приклад найбільш відомий з життя святого, який прожив шляхетне життя, ставши християнином, котрий згодом усамітнився для звершення молитов. Його приклад надихнув інших чоловіків, котрі разом з ним почали жити як монаша спільнота. Та, зрештою, був обраний єпископом м. Тур. Став першим, хто помер власною смертю і був проголошений святим. Оскільки до цього багато святих християн помирали мученицькою смертю.

Головною думкою проповіді єпископа Яноша було, щоб через кожного християнина світило Боже світло. Наводячи різні приклади з життя проповідник заохотив всіх присутніх задуматися чи ми випромінюємо Боже світло. Переклад проповіді та інших промов з угорської на українську мові здійснював о. Олександр Сулінчак.

Євхаристія проводилася латинською мовою, а літургія Слова, пісні та інші молитви лунали українською, угорською, словацькою, а вселенська молита, тобто прохання, було ще й німецькою. Це саме стосувалося і прекрасного співу українського та угорського хорів парафії.

Перед благословенням були вручені дві нагороди Плащ святого Мартина. У категорії Pro Caritate було відзначено жительку Великого Березного – Наталію Ревай, яка разом зі своїм чоловіком Іваном Ревай виховували 2 власних синів та 5 онуків, а також 14 прийомних дітей, заснувавши 15 лютого 1998 р. благодійну організацію «Любов і Милосердя», що діє до сьогодні. На тепер родина Ревай з власними та прийомними дітьми (кожен отримав освіту) та онуками нараховує 43 осіб. Другу нагороду у категорії Pro Fide було вручено Йолані Осидській з м. Тячів, чим було відзначене її 30-ти річне служіння при парафії як катехитки, а також впродовж всіх цих років ведення метричних книг, що і надалі продовжує робити. Досвід глибокої віри вона перейняла від власної мами, котра впродовж 50-ти років служила захристиянкою тячівського храму.

На завершення урочистості єпископ Антал висловив подяку гостю за мудре повчання у конференції, що була перед Службою для всіх священиків, та проповіді, котру мали змогу почути багато людей і завдяки трансляції на дієцезійній сторінці та через місцеве телебачення, а саме 21 канал. Теж привітали єпископа Миколу Лучка, який саме цього дня відзначив першу річницю зі свого призначення як помічника для Мукачівської дієцезії.

Вийшовши з храму, єпископ Янош Сийкель у невимушеній обстановці поспілкувався з вірянами.

прес-відділ дієцезії