Папа Франциск заохочує сім’ї приймати Ісуса в особах своїх дітей, в особі чоловіка/дружини, дідусів та бабусь. Він не пропонує «абстрактні моделі» для наслідування, але говорить про конкретну дійсність, якою слід жити. Таке бачення Святішого Отця представлене у книзі о. Франческо Пеше «Виходячи за межі родини-зразка. Катехизи Папи Франциска».
Згаданий священик очолює «Центр сім’ї – Інститут культури й душпастирства», що діє при італійській дієцезії Тревізо. Його призадума зосереджена на катехизах Святішого Отця, виголошених під час загальних аудієнцій, присвячених сім’ї, від грудня 2014 року до листопада 2015 року, між двома Синодами про сім’ю, плодом яких стало Апостольське напоумлення «Amoris laetitia» (Радість любові).
В інтерв’ю для Ватиканських медіа, отець Франческо ствердив, що Папа Франциск занурюється у радощі та страждання, які кожного дня переживають сім’ї, пригадуючи про те, що «не існує досконалої сім’ї», а тому «не слід боятися недосконалості, слабкості, навіть і конфліктів», але «вчитися конструктивно долати їх». Таким чином «родина, в якій поряд з власними обмеженнями та гріхами, люблять одні одних, стає школою прощення».
Використовуючи вислів із «Amoris laetitia», священик підкреслює, що слід погодитися з тим, що «любов співживе із недосконалістю», а тому «Папа Франциск говорить про любов, завжди пов’язуючи її із крайніми ситуаціями чи ситуаціями труднощів». Отож, мова не йде про «абстрактний ідеал».
«Я думаю, що його порадою є, аби любов була людським досвідом, що повинен зростати, – пояснює душпастир. – В одній із перших катехиз, говорячи про Пресвяту Родину з Назарету, він ствердив, що споглядаючи її, кожна родина може дбати про те, щоб вчинити любов звичним явищем, тобто, поєднати щоденне життя з любов’ю, а любов – зі щоденним життям, з його обмеженнями та недосконалостями, не допускаючи, аби вони ставали спростуванням любові. Щодо цього, – додав священик, – мене вразила одна пара, яка коментуючи катехизу Папи, сказала: “Нам подобається наша любов, навіть якщо вона недосконала”. А це тому, що покликана до зростання, покликана прямувати вперед».
У березні побачить світ ще одна книжка о. Франческо Пеше, що очолює центр сімейного душпастирства в дієцезії Тревізо, яка є дослідженням того, як родини сприйняли та зрозуміли Апостольське напоумлення «Amoris laetitia». Саме родини, а не єпископи чи священики. Автор зазначає, що праця ґрунтується на думках сімей, які прочитали текст, поглибили його та спробували порівняти його зі своїм життям.
«Як священик, я побачив, що сім’ї, пари звертали увагу на аспекти, яких я не помітив. Ще однією безпосередньою реакцією є те, що в той час, як телебачення, газети та блоги дискутують про проблеми “Amoris laetitia”, першою реакцією сімей є те, що вони почуваються підбадьореними. Дехто неодноразово повторював: “Amoris laetitia” примирює нас, заохочує, шанує та додає нам ніжності», – сказав о. Франческо, додаючи:
«Іншою реакцією, що мене вразила, є реакція мами, яка сказала: “Amoris laetitia” містить мрію про Церкву, про оновлену Церкву, в якій родини дійсно є дійовими особами. Саме ці два аспекти, – підсумовує автор, – здалися мені особливо цікавими, вислуховуючи родини. З різних сторін звучала думка, що “Amoris laetitia” здатне реалістично побачити дійсність. Як казав один батько: не очима того, хто дивиться на родини, але очима самих же сімей».
Дослідження отця Пеше закликає сім’ї прочитати Апостольське напоумлення «Радість любові», сягаючи далі, ніж дискусія, яка зосередилася на питанні можливості приступати до Святого Причастя розлученим, що уклали нові зв’язки. Як зауважує душпастир, слід рахуватися з тим, що «ця любов не є ідеалом, але людським досвідом, який співживе із недосконалістю та покликаний до зростання».
Джерело – uk.radiovaticana.va