Ти – Промінь Світла у душі моїй, у моєму серці вічно живий…

Я діток цих чудесних не хресна і не рідна мама,
Але люблю їх, тому що бачу світло в них і фальші в їх серцях нема.
Хоч іноді від них повіє холодная зима – це не біда.., вони – прекрасні діти.
І дивишся на них, і думаєш, що варто в світі жити.

Першопричасники – звучить це дуже гарно.., аж серце плаче і радіє.
Над ними Пастир наш леліє…
Обіймає.., ніжно їх голубить і каже їм такі слова:
“Тепер навіки, доню-сину, мої, ви на землі – міцна основа.

Міцна опора, світло-сіль для кожної душі, від нині ви – майбутнє на землі!
Але буде нелегко, діти мої любі, та ви повинні прийняти всі життєвії хрести –
великі і малі, бо так “написано на нашій долі…”
Я буду поруч завжди і допоможу їх нести, і навіть коли збочите з дороги або впадете..,
У Мені підтримку і любов ви завжди знайдете…”
Гірчить у горлі і пече від радості, бо запалив у серцях дітей наш Добрий Пастир віри вічную свічу…
І вже ніхто із них не скаже: “Від Тебе, Пастирю, сховаюсь і назавжди утечу,
Бо Ти, найрідніший, найдобріший, моє серце полонив, мене любов’ю і добром навік зачарував.
І щоб моє сердечко чистим від гріхів було, Ти в Своєму Серці мене, улюблену овечку,
від цього зла – сховав”.

Пережили наші діточки Перше Святе Причастя – живий дотик і любов Пастиря Христа…
І пронесуть ці незрівнянні відчуття через усе своє свідомеє життя.
Й не буде сліз гарячих на очах від того, що блукають іще в тернях, як сліпі овечки,
й не бачать світло Боже,
А будуть лише сльози радості в очах, що вже нарешті кожне серденько дитяче
на “джерело любові” буде схоже.

Сьогодні сльози підступають до очей, бо бачу їх усміхнені обличчя – вони любов’ю Пастиря живуть…
Таїнство Причастя докорінно змінить їх життя, вони завжди триматись за руку Пастиря будуть.
Їхні серця, думки, слова і дії, любов’ю-добротою Святого Причастя запалились і вірою горять!
Ми віримо, що так буде постійно, бо в цю щасливу мить, їхні сердечка так говорять.

Камілка.
Мені здається, що я – Ангел, і в моєму серці зароджується святість…
Бо, прийнявши Святе Причастя, я відчула дотик Пастиря добра і оцінила цього дару
вічну, неземную радість.
Безмежно я щаслива!  Такий у мене стан душі,  ніби крила виростають,  і я ось-ось у небеса злечу…
В моєму серці мир і спокій, і впевненість у тому, що кожен з нас у цю мить
відчуття ці незрівнянні всім серцем проживає.
І я до Тебе, Пастирю мій любий, серденьком лечу-лечу!!!…

Юлька.                                                                                                                                                 
А в моєму серці твориться щось дивне.
Було закрите серденько моє на 1000 замків, а його відкрив мій Пастир.
Він так сказав: “Тобі, дитиночко моя, Я подарую Своє Серце, в якому знайдеш вічний спокій, радість, мир…
Відкрила ти мені свій дім-сердечко і в нього запросила. І відтепер, моя ти донечко,
моя улюблена овечка…
Моє ти світло вічне – любові і добра найкращий промінь сонечка.
Ці зворушливі слова я в серці збережу назавжди!
Бо зрозуміла те, що я – промінчик сонця для ближнього і Пастиря мого.
Для Нього прагну жити і лиш Йому світлом серденька світити…
Я Святе Причастя – Тіло й Кров Ісуса прийняла сьогодні і цим таїнством святим житиму повіки…
Бо воно від смерті мене, овечку, збереже від зла і гріхів – це мої найкращі і цілющі ліки…

Сашко.
Спасибі ми повинні сьогодні всім сказати.
І нашим сестричкам дорогим, і любому отцю Павлу – за цей щасливий день…
За те, що ми з сестричками Анастасією й Діаною на катехизах у серця свої черпали Пастиря любов.
І не злічити, скільки разом провели ми з ними,  радісних годин.
А скільки сонця в їх науці, терпеливості, ніжності й тепла було…
Що душа моя відпочивала і в їх мудрості, а спрагле серденько моє Пастиря добра знайшло.

Андріян.                                                                                                                                                      
А я скажу ось так: «І любов, і усмішки й моралі – все було.
Аж боліло і потіло в мене руки і чоло!
Та я одне навік запам’ятав.., що гріх – це зло, біда.
А Сповідь, і святе Причастя зможе змити гріх, і рану в серці загоїти,бо це – цілющая вода!»

Анастасія.
А яке безмежно добре серце у любого отця Павла!
Мабуть, якби я тричі землю обійшла, таке хороше й чуйне серце, ніколи б не знайшла…
Священиків на цій землі багато.., та саме нас отець Павло навчав
як у цьому світі, серед спокус, ненависті і зла,
з чистим серцем нам потрібно жити.
І як добро творити. Бути світлом – сіллю на землі.
Не грішити, зло свідомо не робити, а Святе Причастя всім тілом і душею, назавжди полюбити…

Святий Дух сьогодні зійшов на діток першопричасників.
Й дарами щедрими обдарував, і буде світлом їх сердець…
Хай їх чистота, щирість, простота прикладом гарним буде всім, хто буде поруч біля них…
Нехай наш Добрий Пастир й Богородиця, найкраща Мама, ніколи в біді не залишають,    
стежкою любові і добра ведуть – дітей улюблених своїх…

Святий Дух у відкриті їхні серця, влив любов, яка повіки буде жити!
Діток першопричасників ця жертовная любов навчить, як потрібно серед спокус,  
ненависті й зла сестрі, брату світлом серденька світити.
І як потрібно берегти “любові вогник” в серці, щоб він ніколи не згасав, а такою силою палав
як палає Пастиря любов до них, й нехай навік зупинить ту щасливую хвилину Бог,
коли сьогодні кожен першопричасник Доброму Пастирю відкрив своє сердечко
і в свій дім Його прийняв.

24.05.15 р.

Віталія-Марія Габовда,
с. Ключарки 

[imagesizer path=”images/stories/klucarky-2015″ width=”150″ class=”imgsizer”]