10-го вересня 2014-го року в Ужгороді зустріли хрест та ікону Всесвітньої Зустрічі Молоді
Дерев’яний хрест, заввишки тьох метрів, який має декілька назв: ювілейний хрест, хрест молоді, хрест паломників і т. д., та другий символ Всесвітньої Зустрічі Молоді – ікона Діви Марії, в продовж минулих 30 років побували вже у всіх куточках світу.
Історія Всесвітньої Зустрічі Молоді розпочалася у Пальмову Неділю у 1984-у році, коли папа Святий Іоан Павло ІІ передав дерев’яний хрест римській молоді, яка зібралась на площі Святого Петра, а отже через них молоді всього світу, як символ безкінечної любові Христа. Відтоді у Римі кожного року організовують Всесвітній День Молоді, який з 1986-го року став міжнародним. Всесвітня Зустріч Молоді вперше тривала протягом декількох днів у 1987-у році у Буенос Айресі, на яку приїхало приблизно мільйон молодих людей з усіх точок світу. Відтоді зустріч організовують раз на два-три роки, завжди в іншій державі. А хрест та ікона без перестанку мандрує з одної країни в іншу.
Так як у 2016-у Всесвітня Зустріч Молоді році відбудеться у Кракові, хрест та ікону приймають у країнах, які розташовані поблизу Польщі. Таким чином символи цієї події потрапили до Ужгорода.
Наш хор на чолі з отцем Мироном готувалися до цієї важливої події: ми організували годину молитви, під час якої ми співали, молилися за мир у серцях, у сім’ях, у країні та на світі. Ми слухали євангеліє, роздумували над ним. Ми з радістю бачили, що завдяки цій події багато молодих хлопців та дівчат прийшло до нашого храму, і всі одним серцем і одним бажанням прийняли участь у молитві. Прийом хреста та ікони стало для нас і для кожного окремо подією, сповненою благодаттю.
Під час молитви ми мали змогу підійти до величезного дерев’яного хреста, поклонитися і розповісти все, що непокоїть душу, скласти подяку або просити що-небудь від Господа.
В мене мурашки бігли по шкірі, коли я уявила, що великий хрест побував уже у багатьох країнах, на всіх континентах. Скільки людей поклонялося вже перед ним?! Були серед них африканські фермери, американські політики, азіатські люди, які прагнуть віри, або близькі до Бога європейські священики/ченці. А тепер ми, закарпатські християни також маємо змогу вклонитися перед хрестом. Стоячи на колінах перед іконою Божої Матері та хрестом, який символізує любов Христа починаємо розуміти, що світ, незважаючи на свої розміри, стає сім’єю, члени якої відрізняються один від одного, але мають спільну ціль життя. Не має значення, яка відстань між країнами, коли серця зближуються один з одним через Ісуса Христа.
Май Вікторія, Ужгород