Спасіння світу, просилося у дім –
Щоби зігрітись і народитися на світ.
Просило милості і трішечки тепла
Благало крапельку людського добра.
Позакривали ми свої оселі,
Позамикали міцно усі двері.
Хоча в утробі Матері благало Немовля:
впустіть у дім Мене,
Не замикайте серденько своє…
Та серце людське – кам’яне й не чує:
“Нехай Дитятко надворі ночує”!!!
На тисячу замків лукаве серце зачинилось,
І за дверима, серед ночі, Малятко опинилось.
Відвернулись від Марії всі на світі,
Серця свої віддали лукавому у сіті.
І не повірили в Святе Дитя Марії,
І не вклонились низько Спасителю-Месії.
Не знайшла Марія місця, де б могла родити.
У кого їй ще милості й добра просити?
Зупинилась біля стайні, з Йосипом ввійшла,
І народила у хліві Дитя… і мир,
і спокій тільки там знайшла…
Син Божий – Небес і цілої землі –
Лежить убого в яслях у хліві.
Служить прийшов тобі й мені,
Гріхи усього людства – поніс на собі.
І в ту щасливу мить, на всій землі –
У кожного здригнуло щось в душі.
Велика зіронька у небі заблищала
Й Дитятко Боже в яслях осіяла.
Дорогу всім до ясел показала –
Де Свята Дитина, покірно у хліві лежала.
Щоб всі прийшли і низько поклонились,
На коліна впали і на Спасіння світу подивились.
І я сьогодні в ніженьки вклонюсь Тобі,
Хлоп’ятко тихе, вбоге і покірне – пробач мені…
За все погане зло, що скоїла на грішній цій землі,
Що не повірила, Святе Дитя, Тобі – пробач мені.
Що не впустила в своє серце я Тебе,
Що не прийняла любов Твою – прости мене.
Що мало я добра зробила на землі
Й за те, що в бідних шатах, Ти лежиш в хліві…
Пробач мені …
Пробач за те, що в грішний світ –
Ти прийшов і став слугою всіх…
А, Ти, є Всесвіту – Маленький Цар,
Для всього людства – божественно-спасенний Дар.
Дитиночко Свята, любове Ти моя,
Каюся в гріхах Тобі, й благаю я:
“Прости мою зневіру, душу грішну порятуй,
Зі мною будь завжди й життям моїм керуй”…
Благословенна і щаслива, Ти Маріє,
Бо цілий світ Дитяткові радіє.
Синочок Твій – Мир, Світло й Доброта –
Любов приніс і врятувати світ прийшов від зла!
Віталія, с. Ключарки
Завантажується ...