Особливості та загальна характеристика
Феномен новітньої релігійності появляється орієнтовно у другій половині XX ст., хоча деякі дослідники схильні вважати, що його можна виводити ще з часом появи спільнот Свідків Єгови та Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів).
Новітня релігійність є справді новою і за часом появи, і за формами та методами спілкування з надприроднім. Дуже часто для означення комплексу новітньої релігійності використовується поняття ;’New age” – релігії “Нового віку”. Для цілої мережі цих новітніх релігійних структур притаманне нове бачення розвитку світу та людства в цілому. Засобами спілкування з надприроднім у даному форматі можуть бути окультні практики, езотеричні знання, специфічні практики впливу на людську свідомість тощо.
Причини стрімкого росту новітньої релігійності приховані у декількох площинах. Це, передовсім, стрімкий злет науково-технічного прогресу, розвиток раціонального знання, досягнення вершин наукової думки. Ще однією причиною стрімкої динаміки росту новітніх релігійних течій та рухів є окремі кризові явища у традиційному релігійно-церковному середовищі. Якщо століттями існуючі релігійно-церковні структури не завжди оперативно реагують на вимоги часу, можуть видаватися надміру консервативними, то новітні релігії надзвичайно мобільні у таких ситуаціях, завжди відповідають “викликам епохи”.
Велика популярність новітньої релігійності на пострадянських теренах зумовлюється низкою соціально – політичних чинників. Падіння комуністичного режиму витворило своєрідний “духовний вакуум”. Крах віри у “світле майбутнє” породив духовну порожнечу, непевність, які надзвичайно швидко були компенсовані привабливими духовними рецептами та пропозиціями новітньої релігійності. В умовах соціально-економічної нестабільності, непевності у завтрашньому дні, постійного відчуття приниження честі та гідності, прості та чіткі схеми та алгоритми, що їх висувають новітні релігії, видаються надзвичайно привабливими та оптимальними. Справляє враження на адептів новітньої релігійності і фактор “бомбардування любов”ю” – постійної опіки, турботи та підтримки. Людина, часто зневірена та засмучена, отримує керівництво до дії, неухильне виконання якого може забезпечити успіх, радість та процвітання і в земному, і в потойбічному світі. Партнерські, а не вертикально-субординаційні взаємини з Богом теж додають прихильникам новітніх релігійних феноменів відчуття впевненості, можливості злитися з Абсолютом, співдіяти йому на рівних. Все це доповнюється також факторами психологічного впливу на людську свідомість, або як його називають “brain washing” – “промиванням мізків” (Фйоріно ді Маріо. Тоталітарні інституції і “промивання мізків”. – Львів, 2000. – С. 32).
Наприклад, відомий російський сектознавець Олександр Дворкін схильний вважати практично всі релігійні новотвори “тоталітарними сектами”, які теж мають свою внутрішню класифікацію. На його думку їх об’єднує декілька спільних рис:
1. Наявність гуру (лідера – вчителя, наставника).
2. Організація (характеризується суворим контролем та дисципліною, носить ознаки тоталітарної структури).
3. Метод (його носієм є гуру чи організація; це спосіб ознайомлення з надприроднім, формами та прийомами порятунку тощо).
4. “Езотеричний розрив” (відсутність повного розуміння доктринальних основ, часткова чи “порційна” їх інтерпретація). (Дворкин А.Л. Сектоведение. Тоталитарные секты.-Нижний Новгород, 2002. – С. 65-73).
Вже згадуваний автор наводить цікавий документ – інформативну листівку, яку уряд Німеччини поширив серед школярів. Вона містить застережний характер і виділяє аж 17 ознак тоталітарних сект. Вважаємо, що її цитування може бути корисним для розуміння специфіки новітньої релігійності та вироблення критеріїв для її окремих класифікаційних груп:
1. В групі ти знайдеш те, що вже давно шукав. Вона знає абсолютно точно, чого тобі не вистачає.
2. Вже перша зустріч відкриє тобі новий погляд на речі.
3. Світогляд групи вражаюче простий і пояснює будь-яку проблему.
4. Важко скласти точну характеристику групи. Ти не повинен роздумувати чи перевіряти…
5. В групі є вчитель, вождь, медіум чи гуру. Лише він знає всю істину.
6. Вчення групи вважається єдино справжнім, вічно істинним знанням…
7. Критика з боку тих, хто не належить до групи, вважається доказом її правоти.
8. Світ прямує до катастрофи, і лише група знає як його можна врятувати.
9. Твоя група – еліта. Решта людства важко хворе і втрачене…
10. Ти маєш негайно стати членом групи.
11. Група відмежовує себе від решти світу, наприклад, одежею, харчуванням,
спільною мовою, регламентацією міжособистісних стосунків.
12. Група бажає, аби ти розірвав свої “старі” зв’язки, оскільки вони перешкоджають твоєму розвитку.
13. Твої статеві стосунки регламентуються зовні.
14. Група наповнює весь твій час завданнями.
15. Важко залишитися одному. Хтось із групи завжди поруч з тобою.
16. Якщо тобою оволодіють сумніви, винним завжди виявишся лише ти -недостатньо працюєш і надто слабко віриш.
17. Група вимагає абсолютного і беззаперечного дотримання, оскільки це єдиний шлях до порятунку. (Дворкин А.Л. Сектоведение. Тоталитарньїе секты.- Нижний Новгород, 2002. – С. 62-63).
Релігійно-церковні підходи до цього явища новітньої релігійності детермінуються конфесійністю. Знаменним у цьому плані є ставлення до нових релігійних рухів з боку католицької церкви. У документі ще у 1991 р. кардинал Френсіс Арінзе, тодішній голова Папської Ради по міжрелігійному діалогу, а теперішній Префект Конгрегації богослужіння і дисципліни таїнств зазначав: “щодо послідовників інших релігій, то католицька церква не відкидає нічого, що є в них правдивого і святого. Отож церква спонукає своїх синів з розумом і любов”ю провадити дискусію і співпрацю з членами інших релігій…Не слід безоглядно засуджувати всі нові релігійні рухи… Церква розглядає осіб, залучених до НРР (новітніх релігійних рухів – Авт.) не як ворогів, що на них треба нападатися, а як людей, що спасенні во Христі, але тепер збилися на манівці…”
Завантажується ...