Вже на самому початку Святіший Отець пригадує, що Великий Піст – це нагода ще раз призадуматися над «серцем християнського життя – над милосердною любов’ю» та щоб через Святі Тайни оновити свій шлях віри, як особистий, так і спільнотний. Прийняття Христа означає жити життям, позначеним богословськими чеснотами – вірою, надією та любов’ю. Цього року Папа пропонує застановитися над третьою з них.
Першим елементом, у світлі уривка з Послання святого Павла, є відповідальність за ближнього, запрошення «зважати». Венедикт XVI пояснює, що грецьке слово katanoein, перекладене як «зважати», в контексті Святого Письма є закликом зосередити свій погляд на іншій особі, передовсім – на Христі, а також – на ближніх, не бути байдужими до їхньої долі. «Натомість, – пише він, – часто переважає протилежне наставлення: байдужість, незацікавленість, породжені егоїзмом, прикритим удаваною пошаною до приватної сфери». Але Господь Бог кличе дбати одні про одних, а заповідь любові пригадує про відповідальність «за того, який, як і я, є Божим творінням та дитиною». Зважати на ближнього, за словами Святішого Отця, означає бажати йому добра під фізичним, моральним та духовним оглядом, натомість у сучасній культурі, здається, втратилося відчуття добра і зла. З цього випливає необхідність наголошувати на тому, що добро існує та перемагає, оскільки Бог є добрим і чинить добро. Бажати добра ближньому означає зауважувати його потреби, а як саме це чинити, вчимося з Христових притч про милосердного самарянина та про багача й убогого Лазаря. Як зауважує Венедикт XVI, матеріальне багатство та ситість можуть стати на перешкоді «зауважувати» ближнього, як також пріоритетність понад усе власних інтересів та турбот.
«Зважати на ближнього, – пригадує Папа, – це також дбати про його духовне добро». У цьому контексті Венедикт XVI вказав на братнє напоумлення – важливий «аспект християнського життя, який сьогодні, як здається, канув у забуття». Мова про милосердя зосереджена, передовсім, на фізичних потребах, натомість майже замовчуються духовні. «Але не так було в Церкві перших часів та в громадах насправді зрілих у вірі», – наголошує Святіший Отець, пригадуючи, що в традиції Церкви в переліку діл милосердя для душі бачимо також «грішника напоумити». Слід також пам’ятати, що таке напоумлення спонукуване не духом засуду, але любов’ю та дбанням про добро ближнього.
«Один про одного» – це дар взаємності. Такий заголовок має наступний пункт цьогорічного папського великопосного послання, у якому Римський Архиєрей пригадує, що «Господні учні, з’єднані з Христом у Пресвятій Євхаристії, живуть у сопричасті, яке зв’язує їх одні з одними, як членів одного тіла». А це означає, що життя і спасіння іншої особи стосуються мого життя і спасіння. Наше життя є пов’язане, як у доброму, так і в злому, що, наприклад, бачимо в практиці Церкви чинити покаяння за гріхи своїх дітей і втішатися свідченням чеснот та любові, яким вони відзначаються. «Милосердя щодо ближніх, вираженням якого є милостиня, типова великопосна практика, поряд з молитвою й постом, вкорінена саме в цій спільній приналежності. Також конкретно дбаючи про найбідніших, кожен християнин може висловити свою приналежність до єдиного тіла, яким є Церква», – пише Венедикт XVI.
«Заохочуючи до любові й до добрих діл» – разом крокувати у святості. В заключній частині свого послання на Великий Піст Святіший Отець пригадує про загальне покликання до святості, про постійний поступ у чеснотах та про милосердну любов, яка повинна ставати дедалі пліднішою. Час, нам даний, є цінним часом для того, щоб відкривати та чинити добрі діла, і в цьому важливою є також взаємна підтримка та спонука. «Перед обличчям світу, який вимагає від християн оновленого свідчення любові та вірності Господу, всі ми відчуваємо невідкладність докладати зусилля для того, щоб змагатися в любові, в служінні та добрих ділах. Цей заклик є особливо сильним в святий час приготування до Пасхи. Тож бажаючи святої та плідної Чотиридесятниці, поручаю вас заступництву Пречистої Діви Марії та від щирого серця уділяю всім Апостольське Благословення», – завершує Венедикт XVI своє великопосне послання.