Мрія здійснилася!Дорогенькі читачі газети “Світло”, хочу з Вами поділитися своїми враженнями про поїздку-паломництво у Рим. Саме це паломництво було для мене дуже важливим і воно було моєю мрією. Господь дав мені таку нагоду побувати у таких чудових місцях, де випромінюється благодать Божа.
Наше паломництво почалось з м. Ужгород, де всі паломники зустрілись, познайомились і вмістились у зручному автобусі – подорож розпочалась!
Перша зупинка була у нічному Будапешті (Угорщина). Він зустрів нас своєю нічною красою. Ми потрапили ніби в якесь казкове міце – все освітлене ліхтарями. Довго в Будапешті ми не могли затримуватись, зробили декілька фото на згадку на площі Героїв і продовжували їхати далі.
Другою зупинкою було місто Падуя (Італія). Це місто зустріло нас своєю теплотою і зовсім другим краєвидом, ніж ми звикли бачити в Закарпатті. Ще ближче ознайомитись з містом нам допоміг семінаристи з Житомира – Юра і Віталій, які тут навчаються. Як було приємно їм і нам чути українську мову в далекій Італії. Ми побували в різних храмах, де в одному з них зберігаються мощі Євангелиста Луки; прогулювались старими вулицями і захоплювались архітектурою цього міста. Але нашою метою в Падуї було відвідати храм, в якому зберігаються мощі св. Антонія. Бог нам дав таку нагоду. Вже ввечері о. Андрій Немченко OFM, який був з нами, служив Службу Божу у одній з каплиць Базиліки св. Антонія. Після Служби ми дізналися, що саме в цій каплиці відбувалися перші капітули францисканського ордену. Тут ми могли подякувати Господу за те, що з Його допомогою ми щасливо доїхали до нашого першого пункту призначення.
Після Служби ми вирушили до місця, де зберігаються мощі св. Антонія. Кожен з нас доторкаючись гробу, приніс до св. Антонія свої прохання, свої проблеми і свою подяку. Багато цікавого і гарного ми побачили у цьому храмі, але мене найбільш вразило – це реліквії святого – голосові складки, нижня щелепа і язик. Дивлячись на ці останки, які вже зберігаються вісімсот років, бачиш, що тим, чим Господь наділив святого Антонія, тобто даром проповідування, воно зберігається до наших часів, це ще раз доказує Божу могутність.
Ввечері ми залишили місто Падую і вирушили до пункту призначення №2 – місто Ассізі. Це містечко зовсім відрізнялось від Падуї. Потрапивши сюди ти ніби повертаєшся в серед-ньовічні часи, в ті часи, коли жив святий Франциск. Зовсім друга архітектура, зовсім другі відчуття – приємне відчуття миру. Першим місцем, де ми побували, була Базиліка Діви Марії Ангельської, де зберігається “Порцюнкуля” – це малесенька капличка, яку св. Франциск назвав «колискою» свого ордену і випросив від Матері 
Божої благодать повного відпусту для тих, хто відвідає цю церквушку. Щоб подякувати Богу і св. Франциску за таку милість, ми могли зробити це беручи участь у Службі Божій, яку наш духовний отець співслужив з іншими священиками. Побували ми у храмі святої Клари, де вшанували її мощі, бачили одяг, який вона носила до того, як присвятила життя Богу. Він відрізнявся пишністю і багатством, помпезністю, який св. Клара поміняла на одяг, в якому можна було побачити скромність, побожність і убогість.
Також ми відвідали Базиліку св. Франциска, де зберігаються мощі цього святого і тут кожен теж міг подякувати, попросити і доручити заступництву св. Франциска все, що наболіло і що хотілося б отримати від Бога. Перед виїздом з Ассізі ми побували в храмі св. Даміано, який власноручно св. Франциск відбудував і все тут зберігається в автентичному вигляді до наших часів.
Мені, особисто, навіть не вірилось, що ми ходимо по тій дорозі, де ходив св. Франциск, бачили будинок, де він народився. Всі ці місця випромінювали святу благодать. Одне місце мене дуже вразило – це було біля храму Діви Марії Ангельської: там є скульптура св. Франциска, де він тримає в руках сплетену з лози корзину і в ній живуть живі голуби білі-білі, як сніг. Навіть скульптура випромінює ту любов і ту святість, яка була властива Франциску і не тільки ми – люди – відчуваємо це, а навіть і тваринний світ відчуває. Ми добре почувались у місті миру і святості, але потрібно їхати далі – до пункту призначення № 3 – до Риму.
Рим зустрів нас своїм гамірним та бурхливим життям. Ознайомитись поближче з цим славетним містом нам допоміг о. Людвіг ОР. Він за короткий час хотів нам показати і розповісти про всю красу храмів та історичних місць. Крім екскурсії по Риму ми ще були присутні на загальній аудієнції з Папою Римським Бенедиктом ХVІ на площі св. Петра, де отримали папське благословення. Це все ми пережили за один день – середу.
Наступний день теж був не менш цікавим – ми відвідували Бази-ліку св. Петра, котра зустріла нас своєю величчю, красою і могутністю. 
Відчувалось, що ми знаходимось у центрі християнства. Скільки святості зібралося у одному храмі!
Відвідали гріб, де похований, улюблений всіма християнами і не тільки, Папа Римський Йоан Павло ІІ. Не здивувало нікого, що сам гріб виглядає скромно, так як блаженний прожив скромно своє життя. Тут ми всі поринули серцем в прохальні і подячні молитви. Напевно всі згадали свої улюблені спогади про нього – улюбленого Папу.
Ще Господь нам дав таку нагоду, щоб ми могли побачити красу і велич Ватикану не тільки знизу, а із висоти польоту птахів. Ми піднялись на купол Базиліки, звідки могли побачити красоту, яка оточувала сам Ватикан: парки, будови, сади, клумби у вигляді папського герба, фонтани. І дивувало нас одне, що в ті часи, коли ще не було такої техніки як тепер, були збудовані такі чудові споруди і що вони стоять і милують наші очі до сьогодні. Після Ватикану ми відвідали славнозвісний фонтан Треві та Колізей.
Кінцівкою нашої екскурсії, де відпочивало не тільки наше вимучене тіло від ходьби, а і відпочивала наша душа – була Служба Божа. Ми були присутні на Службі, яку відправляв сам Папа Римський – Бенедикт ХVІ. Це нам і не снилося, про таке ми не могли навіть мріяти. Отак, з папським благословенням “на крилах щастя”, що бачили Папу дуже близько, ми відправились до міста проживання, яке називається Неттуно.
Зранку день ми почали з Богом – відвідали храм св. Марії Ґоретті, де мали Службу Божу на вівтарі, під яким лежать її реліквії (у відкритому вигляді). Це було останнє італійське місто, де ми трішечки відпочили – скупались в морі, і потихеньку вирушили додому.
По дорозі відвідали столицю Австрії, де теж ознайомились з архітектурою та цікавими місцями, якими славиться Відень.
За цей тиждень ми – паломники – дуже подружились і почували себе як в одній сім’ї, де кожен дорогий один одному.
Дуже важко було повертатись – повертатись в те буденне життя, яке дарує нам багато проблем. Але через це паломництво, що я пережила, я зрозуміла одне – з Господом можна здолати все, у цьому нас пересвідчує життя тих святих людей, які є нам прикладом. Довіряймо Богу, а Він нас проведе по життєвій дорозі.
Ще хочу подякувати організаторам за таку клопітку роботу, що вони провели, щоб ми, подорожуючі, могли добре себе почувати. Нехай Господь Вас благословить!
Завантажується ...