24 червня, в урочистість Народження святого Йоана Хрестителя, в однойменній парафії у смт Чинадійово відбулася консекрація храму та вівтаря, що здійснив правлячий єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок ОР.
Святкова урочистість зібрала декілька поколінь парафіян та гостей з інших місцевостей.
Святу Месу з єпископом співслужили отці сальваторіани, котрі обслуговують цю парафію о. Томас Коза, о. Євген Жуковський, спеціально приїхав о. Антоні Зіемба, котрий служив тут раніше, та мукачівські гості канцлер о. Сергій Герзанич і парафіяльний вікарій о. Євген Фізер, а також францисканці з Ужгорода – о. Валентин Токар та диякон Річард Стопа.
«Все почалося з того, що до нас був призначений отець Томаш, який ініціював ремонт, – розповідає Сільва Пашко. – Храм був кардинально змінений і оформлений в новому сучасному стилі».
Перед входом до храму єпископ пригадав, що це місце – посвячене Богу вже здавна, а тепер після завершеного ремонту буде знову консекроване. Саме цим обрядом і почалося богослужіння. На знак освячення єпископ з молитвою помастив у відповідних місцях стіни храму. Опісля відбулося освячення нового вівтаря. Під час процесійного входу до храму були внесені реліквії засновника ордену сальваторіанів о. Франциска Марії від Хреста Йордана.
У проповіді єпископ підкреслив, що зовнішнє місце, як цей храм, теж відображає яким має бути внутрішнє. «В нас теж має бути так чисто, так красиво, так відновлено і теж Ісус має бути в центрі, в нашому серці. Ми теж є храмом. … Так само ми входимо в це місце, в своє серце, щоби там спілкуватися з Ісусом. Як ми спілкуємося?.. Ми молимось, а потім починаємо слухати. Ми слухаємо, що говорить Господь до нас. От сьогодні Він говорить, ми це чули і в читанні, що ви є храмом Духа Святого. Ви є храмом. Залишіть собі оцю основну думку. Повернетесь теж додому. Розважайте над цим. Дивіться на те, який ви є храм, яким є ваше серце, що в тому храмі відбувається. Властиво, чого ми консеруємо храм? Що значить ми освячуємо, посвячуємо? Це значить, в цьому храмі може відбуватися тільки богослужіння, нічого іншого».
У цьому світлі владика наголосив на тому, що наше серце так створене, щоби воно було місцем зустрічі з Богом.
Мукачівський ординарій теж звернув увагу на літургійне відзначення цього дня урочистості Народження святого Йоана Хрестителя, чому присвячений цей храм. «Що буде з цієї дитини?» – пролунало у зачитаному Євангелії. «І це дуже слушне запитання», – підкреслив єпископ Микола. Варто поставити собі це питання, бо це «питання про ціль твого життя». Він сказав про те, що вже від самого народження потрібно виховувати дитину так, щоб найважливішими були її стосунки з Богом. Саме у такому дусі скеровували Йоана Хрестителя його батьки – Захарія і Єлизавета.
Єпископ Микола теж згадав про подію, що відбулася цього дня 23 роки тому назад – це було його священницьке рукоположення.
«Дорога Йоана Хрестителя є моїм таким девізом священницьким, щоби готувати дорогу Господню, тобто готувати людей, готувати дорогу Господню, щоби люди ближче і глибше зустрічалися з Ісусом. Ми (священники та єпископи, – прим. ред.) можемо приготувати цей храм, можемо приготувати проповідь, але піти маєте ви за Ісусом. Кожний сам має піти», – наголосив єпископ.
Заохотивши до того, щоб діти вже у прикладі батьків бачили, що Ісус є центом їхнього життя, Мукачівський єпископ завершив проповідь словами: «Сьогодні ми дякуємо Богові, Його Провидінню, що Він відновив цей храм для того, щоби ми та всі ті, які сюди приходять, могли відновлятися і могли готувати дорогу іншим. Готувати дорогу іншим, бо всі ми маємо це покликання. З однієї сторони пізнати Ісуса, з’єднатись з ним, а з другої сторони – запрошувати інших, показуючи іншим Його своїм життям».
За словами органістки, пані Валерії Зирнзак, до цієї консекрації парафіяни пройшли не тільки через ремонт храму. Час підготування до цієї урочистості розпочався, напевно, несвідомо, але досить давно. Адже колись тут звершувалися Святі Месі німецькою мовою, та потомки німецького населення виїхали чи асимілювалися. Далі певний час богослужіння були угорською мовою і саме у час, коли настоятелем був о. Іштван Погань, почали впроваджуватися деякі частини українською мовою. Старше покоління відходило і саме використання української мови посприяло залученню дітей та молоді, катехизи для яких почала проводити сестра Йоана Слов’ян зі Згромадження Дочок Милосердя Святого Вікентія де Поля. Вона спеціально для цього приїжджала із Сваляви. «Парафіяни пережили внутрішні зміни, що привели до урочистої консекрації храму», – каже пані Валерія.
«Під час цього богослужіння наша церква звучала по-новому, – каже парафіянка Сільва Пашко. – Готуючись до свята, віряни розділили між собою обов’язки та працювали як дружній, злагоджений колектив, який був підтримуваний нашими священниками».
Приготування до урочистості, що одночасно була відпустом, згуртувало парафіян, саме свято – піднесло на дусі. Тож нехай і надалі тут возносяться молитви та відновлюються духовно всі, хто прийде до цього храму. Нехай святий покровитель Йоан Хреститель допомагає кожному віднайти дорогу до Бога та показувати цей шлях іншим.
Текст: Тетяна Решетар
Фото: Вікторія Вайс/Veritas, парафія Народження святого Йоана Хрестителя
