В Ужгороді єпископ-емерит Антал Майнек OFM освятив меморіальну дошку пам’яті графа Яноша Естергазі з нагоди 125-ї річниці з дня його народження.
Історична подія відбулася при римсько-католицькому храмі святого Георгія у неділю 26 квітня 2026 року за участю настоятеля о. Мирона Петенко, історика доктора Імре Молнара, Генерального консула Угорщини в Ужгороді Йожефа Бачкаї та численної громади ужгородців.
У рамках заходу, про який пише Kárpáti Igaz Szó, доктор Імре Молнар, історик, колишній дипломат та дослідник Естергазі, прочитав лекцію на тему «Граф Янош Естергазі, мученик християнської любові – його трагічне життя, ужгородські наслідки». Однією з центральних ідей виступу історика було те, що віра може бути підтримуючою силою навіть у найсерйозніших історичних ситуаціях, а страждання, завдані за інших, можуть бути не лише трагедією, а й моральним дороговказом для громади.
Фото: life.karpat.in.ua
Слово було також надане митцю Петеру Матлу, який у своїй промові пояснив зображений символізм на меморіальній дошці з пісковика та бронзи. Світлий колір основи символізує чистоту та святість, тоді як з бронзи представлено обличчя графа. Пригадавши одну з своїх перших скульптур «Брат Юліан» за романом Яноша Кодолані, митець наголосив на тому, що намагався зобразити погляд до неба Яноша Естерхазі. Коли він втратив усе, то в його житті залишилося лише одне – віра в Бога. На меморіальній дошці це передано також тим, що голова вставлена в хрест, за нею ґратчаста поверхня символічно переносить думку до ґрат в’язниці, але ґрати розкриваються і зображують німб. За словами митця, це вказує на перехід до святості.
Фото: life.karpat.in.ua
Відомо, що 25 березня 2019 року архієпископ Кракова Марек Єндрашевський розпочав справу беатифікації Яноша Естергазі.
Слуга Божий Янош Естерхазі
Янош Естерхазі народився 14 березня 1901 року в Нітрауйлаку (нині Вельке Залужє, Словаччина). Від батька, графа Яноша Міхая Естергазі, та матері, графині Єлизавети Тарновської польського походження, він отримав глибоку католицьку віру та польсько-угорський патріотизм. Як лідер угорської меншини в Чехословаччині, він був представником Празького, а потім Братиславського парламентів. Він мужньо захищав дані Богом права, людську гідність та справедливість. У 1942 році він був єдиним членом словацького парламенту, який не голосував за закон про депортацію єврейського населення. Під час Другої світової війни він допомагав переслідуваним євреям, полякам та людям інших народів, які цього потребували. У меморандумі він протестував проти німецької окупації Угорщини та захоплення її силою «Схрещених стріл». Через розшуки гестапо йому довелося переховуватися. Він неодноразово відкидав можливість втекти на Захід. У 1945 році його заарештували комуністи, депортували органи НКВС і засудили до десяти років виправно-трудових таборів у Москві. У таборах ГУЛАГу він захворів на важке захворювання легень.
Словацький народний суд засудив його до смертної кари, яку після екстрадиції з Радянського Союзу в Чехословаччині замінили на довічне ув’язнення. Позбавлений необхідної медичної допомоги та у стражданнях, він помер 8 березня 1957 року в політичній в’язниці в Мірові, де святе таїнство уділяв блаженний Василь Гопко, греко-католицький Пряшівський єпископ.
12 років тюремного життя було сповнене духом молитви, заснованим на прикладі Євангелія, любові до Ісуса, присутнього в Євхаристії, шани до Діви Марії та святих. У полоні він був утішителем і прихильником надії для своїх співв’язнів усіх національностей. Кілька словацьких і чеських священиків і мирян засвідчили його святість. Він пропонував свої молитви та страждання до кінця свого життя за своїх ворогів та за примирення між народами Центральної Європи.
Його похорон відбувся лише у 60-ту річницю смертного вироку, 16 вересня 2017 року. Його останки, знайдені у братській могилі в Празі, були поховані в каплиці Воздвиження Святого Хреста в Альшободоку поблизу Нітри, яку щороку відвідують тисячі паломників. 25 березня 2019 року в Краківській архієпархії розпочався процес беатифікації Слуги Божого Яноша Естергазі з ініціативи архієпископа Марека Єндрашевського, митрополита Кракова.
