На цих вихідних 25-26 квітня 2026 року відбулася чудова подія: у мальовничих Білках на Закарпатті зустрілися 33 учасників: приятелі, їхні діти та батьки спільнот Закарпаття християнського руху «Віра і Світло» для проведення формації. Як завжди, вони випромінювали найважливіші цінності, сповідувані у спільноті: світло, мир, радість і любов.

Тема звучала: «Господь – добрий Пастир». Воістину добрий Пастир, який своє життя кладе за отару, ніколи не залишить бодай одну овечку зі стада, а буде її шукати і знаходити, оздоровлювати її і нею опікуватися скільки буде потрібно. Наш Пастир став одним з нас, смиренно віддав себе для спасіння людей і потім, як заколений Агнець зʼявився воскреслим! Щастя від Його славного повернення супроводжувало віросвітлянських приятелів та батьків від першої години й до останньої крізь час, проведений разом, і маємо надію, у їхньому повсякденному житті, у їхніх домівках та сімʼях також.

«Спільнота живить відчуття свого покликання, так, як Симон з Киринеї допомагав Ісусові на Хресній дорозі, так і приятель у дружбі допомагає другові, а насправді отримує такий великий дар, як отримав Симон, коли дізнався, що ніс хрест самого Господа», – ділиться на формаційній науці Бущак Оленка, гостя зі спільноти «Веселка» (м. Львів), якій завжди раді.

Переглянувши уривок із фільму «Страсті Христові», всі пройнялися стражданнями Ісуса і задумалися над тим, чи готові б були у ту мить послужити Богу, як Симон; чи готові щоденно служити тим, хто несе свій хрест, підтримувати батьків, друзів, інших приятелів…

Отець Євген Фізер, капелан і пастир мукачівської спільноти «Посланці радості», під час Святих Мес виголосив змістовні та щирі проповіді. Як згадували приятелі перед відʼїздом, під його спокійний голос хочеться спати, але водночас і все почути, бо мудрі й такі прості слова надовго лишають глибокий слід. Отець Євген також навів гарний приклад відданості своєму покликанню. Кожен має свою мету – те, заради чого був створений. Св. Тереза від Дитяти Ісуса за місію для себе взяла молитву за тих, хто в скруті, оскільки жила в монастирі закритого типу і не могла, наприклад, поїхати проповідувати Слово чи допомагати в малорозвинених країнах. Так вона виконувала Господню волю, служила ближнім, хай навіть не у «звичний» місіонерський спосіб. Нема добрих справ, які б Ісус не прийняв, не благословив. Тож, не сумніваймося, берімо приклад з покровительки місіонерів, св. Терезки, та у свій спосіб втішаймо нашого Доброго Пастиря.

Господь не хоче нам поганого, але наситити і обдарувати: «Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали» (Євангеліє від Йоана 10, 10). Його щедрість можна легко простежити й у тому, як спільноти християнського руху «Віра і Світло» розвиваються. «Новоприбулі» віросвітляни та діти, які підросли, поповнюють лави приятелів і, з’єднуючись, як пазли, додають яскравих кольорів на «картину емоцій» – як порівняв десятирічний син приятеля Сашко Данко. Всі ці кольори гармонійно доповнюють одне одного, як це робили й власноруч зліплені троє харизматичних баранчиків, образи друзів, приятелів та батьків. Кожен з них унікальний, неповторний і неймовірно важливий. Ця мініотара тримається одне за одного, спирається чи підставляє плече (чи пак, пухнасту спинку), а коли комусь із них стає важко, інші не дають віддалитися від Пастиря й загубитися у темному лісі проблем і страхів. Ось такою є непроста шляхетність місії приятелів.

«Кожен член спільноти є дуже важливий. І приятелі у русі «Віра і Світло» не є волонтерами, помічниками, а важливими особами в місці, де їх люблять і ними дорожать», – зазначає Бущак Оленка.

На завершення заклик до приятелів, котрі є учасниками спільнот віросвітлян: «Дорогі приятелі, памʼятайте про свою цінність. Кожна ваша сльозинка й усмішка є спільним сумом чи радістю для всієї спільноти. Кожен ваш добрий вчинок, помічений і той, про який ніхто не дізнається, є опорою для всіх нас і скарбом над будь-які багатства. Будьте ангелами добра і несіть світлу новину! Христос Воскрес!»

Текст: Марія Бровдій, приятелька спільноти «Скелястий замок» (м. Хуст)
Фото: Олена Перец, віцеміжнародний координатор