У перший вікенд грудня ще у рамках Ювілейного 2025 року у Синяку відбулися чергові реколекції для жінок, які провадили сестри зі Згромадження святого Йосифа де Сен-Марк. Духовний супровід творили Мукачівський парафіяльний вікарій отець Євген Фізер та канцлер курії отець Сергій Герзанич.

Над темою реколекцій про Адвент та підготування до свят Різдва роздумували 52 жінки з Мукачева, Ужгороду, Сваляви, Фрідєшова, Перечина та Сторожниці. Конференції проводила сестра Крістіна Тимуршина SJSM, а її співсестри Еріка Марусинець і Тадея Фенцик вели молитву прослави.

Враженнями про дні духовної віднови поділилася учасниця з Мукачева пані Ілона Турчин.

«Що для мене реколекції? Це як маленька відпустка, але завжди отримую щось набагато більше. Сестра Крістіна торкнулася декількох окремих уривків з Біблії, але дивовижно те, що вони поєднуються між собою і завжди торкаються серця. Ми розглядали притчу про бідну вдову, про скорчену жінку, про настирливого приятеля, а також як молитися і як прославляти Бога навіть тоді, коли ти у „вогняній печі”. Після конференції була праця в групах, де нам потрібно було назвати свої дві лепти, а також над чим я скорчена і як бути настирливими – це завжди важко помітити за собою якісь помилки, а не ще й проговорити…, бо легше бачити їх у ближньому. Та завдяки цьому приходить розуміння, що я не одна така і це нас спонукає поглянути у своє серце та бути відвертими.

Для мене дивним було почути, що можна прославляти Бога, коли маєш якісь проблеми, рани, коли страждаєш, коли тобі здається що ти у „вогняній печі” і немає виходу… Як я можу прославляти Бога в час війни? Для мене головне – це не відвернутися від Нього, дивитися Його очима на все, що мене оточує і помічати добро».

Приємною несподіванкою для всіх став прихід святого Миколая, чий спомин був саме у цих днях реколекцій.

«До нас завітав Святий Миколай, – згадує п. Ілона з усмішкою. – Із гарним Янголом та подарунками. Ми занурилися в дитинство і раділи як діти!

В період Адвенту ми запалюємо чотири свічки: надії, миру, радості, любові. Тільки Бог може наповнити нас цими дарами, а ми, жінки, є носіями цих дарів. Тож несімо їх до наших родин і… Марія приведе нас до Татуся завдяки нашим маленьким крокам, зусиллям та із безсоромною настирливістю.

Дякуємо Богу, що маємо можливість бути на таких реколекціях. Дякую всім організаторам, священникам, особлива подяка за гумор сестричкам, а також учасницям за цю маленьку, але корисну відпустку. Багато ще можна би було розказати, але як Ісус казав учням: ,,Прийдіть і подивітьсяʼʼ. Бажаю всім пережити такі емоції!»