У неділю, 27 квітня, наповнився красою храм в с. Тур’я Реметі. Не лиш тією, яку давало сонячне проміння, а від зібраних людей, які з’їхались з усіх куточків Перечинщини, щоби розділити з парафіянами св. Юрія радість з нагоди храмового свята.

Святу Месу очолив о. Євген Фізер, а співслужили з ним отці лазаристи Єржи Гавлюк та Ян Вакульчак, та греко-католицькі священники о. Олексій Мешко та о. Іван Микуланинець.

Так як храмове свято випало на неділю Божого Милосердя, то в своїй проповіді о. Євген для початку поставив всім присутнім два запитання: «Чи потребуємо ми Божого Милосердя?» і «Коли воно нам потрібне?» А потім продовжував свою думку з тим, що ми потребуємо Божого Милосердя. В молитві «Отче наш» просимо Бога, щоб Він простив провини наші, як і ми прощаємо. Якщо ми не хочемо прощати, то Боже Милосердя нам буде заважати. Далі проповідник «занурив» вірних у те, що відчували апостоли. Що вони були налякані, замкнені, розчаровані, зневірені, але при цьому були зібрані разом. І в цей стан серця пробивається Боже Милосердя. Ісус дозволив Томі вкласти палець у свої рани. Також і нас заохочує до цього. Хоча це болить, але Ісус дозволяє нам це зробити. Ми можемо покласти в Його рани свої рани: страх, біль, самотність, образу… Коли наші рани з’єднаються з ранами Ісуса, тоді проливається на нас Боже Милосердя. Тоді, коли я приходжу до Христа Воскреслого і показую Йому те, що відбувається, мої рани, мої переживання, проливається Боже Милосердя.

На завершення проповіді о. Євген заохотив, щоб приклад святого Юрія, котрого вшановуємо, як мученика, який боровся за віру, який не боявся показати свою віру, давав нам відваги просити Святого Духа, щоб ми були свідками Христа Воскреслого.

Чудовий спів, що лунав у храмі, супроводжував спів пташок, який ми чули, йдучи в процесії навколо храму на завершення Меси.

Після урочистого благословення і висловлених подяк на всіх гостей чекав почастунок, який приготували парафіяни. І, підкріпившись духовно на Господній трапезі, вірні мали змогу підкріпитись тілесно і продовжити святкування. Богу подяка за святого Юрія, який об’єднав нас у цей прекрасний день.

Текст: сестра Катерина Василенко МС

Фото: сестра Колета Пуга CFSF