Цієї суботи, 7 травня 2022 року, Господь подарував Домініканській родині та всій Католицькій Церкві в Україні нового священника. У фастівському храмі Воздвиження Святого Хреста диякон Ігор Селіщев ОР, який належить до Вікаріату України, прийняв священничі свячення з рук свого співбрата в Ордені проповідників – єпископа Мукачівської дієцезії Римсько-Католицької Церкви Миколи Лучка ОР.

В урочистостях взяли участь Провінційний вікарій о. Ярослав Кравєц ОР, співбрати новопресвітера з різних куточків України – Києва, Хмельницького, Львова, сестри-домініканки та миряни святого Домініка з Фастова, рідні брата Ігоря, а також парафіяни храму.

Настоятель чернечого дому та парафії Воздвиження Святого Хреста о. Михайло Романів ОР висловив радість з приводу цієї довгоочікуваної та світлої події. Він також нагадав, що Фастів – особливе місце для новопресвітера, адже саме звідси починався його домініканський шлях, тому брат Ігор для фастівської спільноти є особливо близький.

Нововисвячений священник Ігор Селіщев народився 1986 року в Донецьку в сім’ї Ігоря та Зої Селіщевих, має також сестру Єлизавету. Після школи продовжив навчання в Донецькому національному університеті, який успішно закінчив. Ще в юному віці він почав шукати відповіді на непрості запитання – про сенс життя, істину, Бога, християнство. Ці пошуки привели його до прийняття віри і Таїнства Хрещення у Католицькій Церкві, яке відбулося 25 грудня 2010 року. У 2014 році Ігор вступив до Ордену Проповідників, де наразі де пройшов проходить чернечу формацію та 2020 року склав вічні обіти.

Напередодні рукоположення брат Ігор зазначив, що очікує нового етапу свого життя «з радістю, але й з трепетом». Він також просить усіх про молитву: «Молімося разом, аби Господь довів до кінця все, що є в Його планах стосовно мене».

Справді, ця подія є знаковою, адже попри всі страхіття та жахи російського нападу на нашу державу Католицька Церква в Україні продовжує жити і розвиватися, доказом чого є бажання самого кандидата прийняти рукоположення на своїй рідній землі, а не в іншому, більш безпечному на цей момент місці.

Нехай свідомість того, що Господь не полишає свій народ навіть у найскрутніші часи та продовжує посилати пастирів і проповідників до загублених та знедолених, наповнить нас надією на якнайскоріше повернення до мирного і звичного життя.

Виголошуючи проповідь під час урочистої Меси, єпископ Микола Лучок ОР разом із присутніми роздумував передусім над таємницею свободи вибору, яку Бог дарував людині. Він наголосив, що слова Ісуса – тверді, чіткі й однозначні, тому не кожен може їх слухати та приймати. Але Христос Ісус своїм світлом пронизує темряву і обіцяє кожному, хто слухатиме Його слова та піде за Ним, свободу, любов і повноту.

Владика Микола зауважив, що в цей непростий час ми всі також перебуваємо на різних етапах внутрішньої боротьби і, можливо, дехто сумнівається, чи залишитись, а чи відійти, як і частина учнів свого часу. Ісус не засуджує і не тримає нікого силоміць, адже свобода – один із найбільших проявів любові Бога до людини. Бог обмежений свободою людини, і в цьому також криється таємниця вибору зла, яке ми зараз особливо досвідчуємо в тих подіях, які відбуваються в Україні.

У такі моменти доречно пригадати слова Петра: «Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного». Для кожного з нас важливий досвід зустрічі з Ісусом Воскреслим – на цьому будується Його Церква, у якій Христос через Таїнства діє міццю Воскресіння. Через Ісуса Воскреслого, якщо Його приймаємо, ми входимо у вічне життя вже тепер, водночас триваючи у часі.

Багатьом із нас, хто тепер замислюється над тим, як далі жити, куди йти і що робити, варто пригадати обіцянку Ісуса, що Він буде нас вести, якщо ми довіримось Йому.

До новопресвітера владика Микола звернувся з такими словами: «Ти пішов за Христом, жив Христом, а тепер в особливий спосіб стаєш Христом. Це велика таємниця Його любові до людей, що через священство Він хоче любити своїх братів і сестер. Тобі потрібно буде ставати щоразу меншим, щоб Христос ріс у тобі. Нехай через твоє служіння Христос воскрешає. Нехай дух Святий дасть тобі силу витримати до кінця, щоб ми разом із тобою перейшли потім до повноти вічного життя».

Щиро вітаємо і радіємо за нашого дорогого співбрата Ігоря на новому шляху життя та служіння, бажаємо йому потужної опіки й заступництва святого Домініка і всіх домініканських святих та молимось, щоб Господь провадив його дорогою істини, любові, мудрості та відваги.

Deo gratias!

Джерело тексту – dominic.ua

Перше фото: о. Ярослав Кравєц ОР

Фото у тексті з фб-сторінки о. Петро Балог ОР