Ви наші зорі на землі…

Ви наші зорі на землі…

Зірочки.., герої наші.., серденька їхні – вічні світлячки…
Зірочки – наші юнаки.., сини.., батьки.., чоловіки…
Світло й мужність запалив у серцях у них наш Небесний Татко..,

Ще тоді, коли кожен був із них малесеньким хлоп’ятком.
Їх всіх назвав Він ангелами – зорями земними..,
Щоб у безпеці були ми і гордились ними.
Синочки-зірочки, світло випромінюють й для наших діток здобувають мирне майбуття.
І їх доріженька терниста, нелегка і в декого із них коротеньке життя…
Наші герої-зірочки крізь сльози й біль на рідненькій землі знаходять сили, світяться вони…
Нам, беззахисним, у вічі і серця, з надією і вірою, що згине зло і гріх, дивляться сини…
Якби не було, любі, вас, знищив би давно ворог лютий усіх нас…
Та маємо добро в собі, яке навіки знищить зло-пітьму і на нашій зраненій землі, радості настане час…
О, небеса, пошліть героям-зорям нашим силоньки й терпіння…
Нехай Рука Господня береже їх у цій війні і покаже шлях спасіння…
Нехай прозріють наші сестри і брати блудні..,
Хай згинуть вороги і зло, нехай в кайдани закує наш Добрий Пастир їх гріхи брудні…
Синочки наші, зірочки, вклоняємося мужності й любові вашій,
Благословенна мама та, яка відвагу й мудрість синові дала! Від себе віддала, хоча тепер нелегко їй…
Біль серденько її на крихти розриває.., і обійняти-втішити так хочеться мені її…
Хай буде із її синочком поруч Ангел-Охоронець щоночі й по всі дні…
Запитайте один одного: «Чи спиш спокійно й думаєш про що?..»
Чи скажеш ти, що для мене Україна-ненька – це ніщо?!.
Чи хтось осмілиться сказати, що цих синів-зірок, я не хочу знати?!.
Кожна наша грішная душа цього не скаже, а синочкам-зірочкам вклониться і помочі Всевишнього, буде серденьком благати…
Солдатики! Наші синочки-світлячки! На ваші мужнії тіла щоднини дивиться смертельная стріла,
Яка убити хоче ваші серця, любов і мир, а посіяти зерно ненависті і зла…
Жорстокий брате! Чи ти людина Божа, чи маєш серце співчутливе й добре?..
Чи любиш ти героїв-українські зорі, чи тебе уже цілком лукавий у сіть зловив і поглинув у бурхливе море?..
Море крові, сліз, біди і болю?! Коли ти вже прозрієш, нерозумний брате, і даш спокій матінці-землі?
Страждання неньки України.., всіх синів-зірок і те, як плачуть наші діточки малі,
Твоє черствеє серце не торкає це? Можливо, в тебе серце – камінь?..
Цей камінь розіб’є Доброго Пастиря – цілющий милосердний промінь!
Ми віримо усі: буде над нами мирне небо, прийде спасіння час…
Бо ми огорнуті любов’ю і молитвою цілої планети, тому врятує із неволі Пастир Добрий нас…
І герої наші, зірочки, зло переможуть і знайдуть шлях миру і добра – справжньої любові скарб..,
І вже не будуть нашим діточкам казати: «Ти ніхто, ти просто раб!»
Воїни, герої-зірочки, сильні і відважні, в обличчя смерті дивляться вони.
Як в пеклі дні і ночі їхні, наші найкращі зірочки – юнаки, батьки, чоловіки й ріднесенькі сини.
Нехай сьогодні всі святі на небі й на землі охороняють вас від ока зла,
Щоб кожну хвилиноньку вашого терпіння і служіння молитва наша вас від смерті зберегла,
Щоб повернулись ви, синочки-зорі, живими всі додому..,
І кожному сердечку страждаючому, плачучому, втомленому,
Ви принесли любов. Себе і те, що дітки наші так чекають:
Радість, мир і майбуття. І що таке ВІЙНА більш ніколи цього горя нехай вони не знають!