Ось я, пошли мене!

Ми знаємо багато слів, які складаються лише з кількох букв. Але слово «Місії» – це щось особливе. У цьому слові криється величезна глибина, велике завдання і місія кожної людини, яку їй дав сам Творець. Ми радо дивимося фотографії місіонерів в оточенні африканських дітей або і дорослих.

Однак ми навіть не уявляємо, скільки зусиль і праці над собою потрібно зробити, щоб прийняти це послання, скільки зречення і сили потрібно докласти, щоб пізнати та прийняти іноземну культуру, переступити поріг власного «я», прийняти інший менталітет, щоб вивчити нову мову, перейняти інакшу поведінку чи звички в їжі, включаючи інші страви, незвичні для нас, європейців. І скільки благодаті, сили та світла Святого Духа кожен місіонер отримує від Бога для виконання своєї місії! Це не можливо висловити людськими словами…

Коли ми говоримо слово «місія», ми зазвичай маємо на увазі далекі країни. Але місії потрібні не тільки на інших континентах, настільки різних за культурою. Ми також можемо стати місіонерами вдома, у власній чи сусідній країні, навіть у найближчій родині. Не біймося разом з пророком Ісаєю сказати: “Ось я, пошли мене! “(Ісая 6, 8). Бути місіонером, де люди вже мають якесь знання про Бога, про Христа, набагато складніше, ніж у країні, де вони його зовсім не знають. Місія насправді є служінням. Кожен місіонер, який хоче, щоб його проповідування було переконливим і дієвим, повинен щодня перемінювати своє серце тим самим словом, яке проголошує. І найбільш переконливим є слово, яке перетворюється на конкретний вчинок. Найбільш зрозуміла мова, яку кожен розуміє, – це мова власного прикладу. Місія – це величезна робота милосердя не тільки духовна, але й матеріальна. Сам Бог говорить про милосердя, але Він також виражає і конкретизує його, посилаючи свого Сина на цю землю. І також Ісус своїм власним прикладом і в собі самому втілює милосердя.

Місіонер, немов дорожній знак, потрібен тут і тепер на дорозі до Неба. Для того, щоб на дорозі був знак, ставлять опору, стовп, на якому буде закріплений знак. А для того, щоб служіння місіонера було плідним теж потрібна опора – молитва, жертва, піст, а іноді і матеріальна допомога. Цього року, як і кожного року, ми відзначаємо Місійну неділю, яка випадає на третю неділю жовтня. Щороку Святіший Отець пише на цей день послання, в якому закликає вірних до місіонерської ревності щодо поширення віри. Значення цього дня було дуже гарно висловлено Папою Йоаном Павлом ІІ, коли він сказав, що місійна неділя – це особлива подія, яка нагадує всім віруючим про важливість місіонерського покликання, яке Бог вклав у кожне серце. Тому місії – це справа всіх людей. Тож від нас залежить, як ми відповімо на заклик до місії. Отже, що ми робимо і як допомагаємо місіям та місіонерам? Саме в Місійну неділю ми повинні пам’ятати у своїх молитвах про місіонерів та місію Церкви.

Наші молитви та дарунки підтримають та допоможуть місіонерам у будівництві шкіл, медичних закладів, поліпшенні медичного обслуговування та у проголошенні віри, щоб усі пізнали Божу любов, щоб усі пізнали і жили гідним людським життям. Цей день є викликом для кожного з нас, щоб усвідомити місійну заповідь Христа «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всім народам».