Подячній молитві Папа Франциск присвятив своє повчання з нагоди загальної аудієнції в останню середу року, заохочуючи зберігати радість, яка випливає зі зустрічі з Ісусом.

Не занедбувати вдячність, бо якщо будемо носіями радості, то й світ ставатиме кращим, може не набагато, але цього вистачить для передавання надії. Такими думками Папа Франциск поділився під час останньої загальної аудієнції в 2020 році, що минув під знаком пандемії, так що й ця зустріч відбувалася у форматі відеотранслцяції. Промовляючи до глядачів, які 30 грудня з різних частин світу сполучилися з Апостольським палацом у Ватикані, він зазначив, що хоче зупинитися на подячній молитві. Це була 20-та катехиза з циклу, присвяченого християнській молитві.

Світ, поділений надвоє

Відправною точкою для роздумів стала подія, описана в Євангелії від Луки: в той час, як Ісус подорожував, назустріч вийшли десять прокажених, які здалеку благали про зцілення. На відстані Ісус наказав їм показатися священикам, які згідно із законом мали підтвердити оздоровлення. Як зауважив Святіший Отець, Ісус вислухав їхню молитву, їхнє благання про помилування, й відправив до священиків, нічого більше… Вони ж довірилися та виконали його наказ, і в дорозі збагнули, що стали здоровими. Але лише один з них, побачивши це, повернувся до Ісуса, щоб подякувати та віддати хвалу Богові. А був це самарянин, своєрідний «єретик» для тогочасних юдеїв…

«Ця розповідь, так би мовити, розділяє світ надвоє: на тих, які не дякують, і на тих, які дякують; на тих, які все приймають як належне, і тих, які вже приймають як дар, як благодать», – мовив Папа, цитуючи Катехизм Католицької Церкви, який навчає, що «кожна подія і кожна потреба може стати причиною для вдячності». За його словами, подячна молитва починається саме з того, аби «визнати, що нас випередила благодать»: ми були задумані перше, ніж навчилися думати, були полюблені перше, ніж навчилися любити. І з «таким поглядом на життя» слово «дякую» стає «провідним мотивом наших днів».

Дари, за які ми дякуємо

Далі Святіший Отець нагадав, що для нас, християн, дякувати дало назву найсуттєвішому зі святих таїнств, тобто, Євхаристії, адже це слово з грецької мови означає саме подяку. «Християни, як і всі віруючі, благословлять Бога за дар життя. Жити, насамперед, означає отримати», – сказав він, пояснюючи, що ми «народжуємося, бо хтось забажав для нас життя». Й це лише «перший із довгої серії боргів, яких набираємо, живучи». Мається на увазі «борги вдячності», бо в нашому житті «не одна людина» поглянула на нас «безкорисливо чистими очами». Також дружба «є даром, за який слід завжди бути вдячними».

Джерело радості, що викликає вдячність

За словами Папи, оте «дякую», яке християнин поділяє з усіма, збагачується в зустрічі з Ісусом. Євангелії розповідають про те, як перехід Ісуса часто «викликав радість і прославу Бога» серед тих, які Його зустрічали. Розповіді про Різдво «населені» багатьма молільниками, серце яких розширилося з приходом Спасителя. І також ми запрошені до цього святкування.

В цьому контексті Святіший Отець повернувся до розповіді про десятьох прокажених. Всі вони були щасливі, що можуть «вийти з цього безконечного вимушеного карантину» та повернутися до спільноти. Але між ними був один, «який до радості додає ще одну радість», бо крім зцілення, «радіє зустріччю з Ісусом». Він «не лише визволений від зла, але тепер має впевненість у тому, що його люблять». І це «великий крок» – відкриття цієї впевненості. «Це відкриття любові як сили, що підтримує світ», – мовив Наступник святого Петра, підкреслюючи, що в Христі ми маємо «дім», з якого споглядаємо увесь світ, «що виглядає нескінченно прекрасним».

Задля кращого світу

Тож Папа закликав «завжди старатися перебувати в радості зустрічі з Ісусом», розвиваючи веселість. Бо диявол, обманувши нас, «завжди залишає сумними та самотніми». Натомість, якщо перебуваємо з Ісусом, то «жоден гріх і жодна загроза ніколи не зможуть завадити і далі з радістю прямувати вперед разом з багатьма попутниками».

«Насамперед, не занедбуймо дякувати: якщо ми є носіями вдячності, то також світ стає кращим, навіть якщо небагато, цього достатньо, щоби передавати йому трохи надії. Світ потребує надії. І завдяки вдячності, з цією звичкою дякувати, ми передаємо трохи надії. Все поєднане та пов’язане, й кожен може зробити свою частку там, де перебуває», – сказав Святіший Отець, підсумувавши словами святого Павла: «Моліться без перерви. За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі. Духа не гасіте», бо в цьому полягає «дорога щастя».

Джерело – www.vaticannews.va