«Ми віримо, що Господь діє в серцях бідних і здійснює там великі перемоги», – розповідають в інтерв’ю для ватиканських медіа Дочки Милосердя, які служать у Братиславі.

Харизма святого Вікентія де Поля залишається дивовижно актуальною й сьогодні. Десятеро сестер Згромадження Дочок Милосердя святого Вікентія де Поля, які служать у столиці Словаччини, щодня входять у життя людей, котрі потерпають від бідності, хвороб, самотності чи втрати сенсу життя.

Коли системи недостатньо

За спостереженнями сестер, сучасне суспільство нерідко успішно приховує страждання. Хоча системи охорони здоров’я та соціального захисту на перший погляд можуть здаватися ефективними, вони часто дають збій саме в ситуаціях, які вимагають негайної допомоги. Людина, яка перебуває у скруті, опиняється в пастці бюрократичного лабіринту, який виснажує її, замість того щоб вести до вирішення проблеми.

Сестри також відзначають зростання невизначеності щодо цінностей та виховання молоді. З їхнього досвіду, чимало проблем сьогодення закорінені в зруйнованих сімейних стосунках і безкритичному впливі медіа та соціальних мереж.

Відроджене життя у притулку святої Луїзи

Осередком їхнього служіння є благодійна організація Depaul Slovakia, яка протягом останніх двадцяти років допомагає людям без домівки відбудувати своє життя. Притулок святої Луїзи також приймає осіб із важкими захворюваннями або невиліковно хворих. Один із них – пан Франтішек, який потрапив сюди після травми ноги. Поступово він долучився до життя притулку, і спільна молитва Коронки до Божого милосердя глибоко торкнулася його серця. Його віра відродилася: він підготувався до прийняття Таїнств, примирився із сім’єю та згодом знайшов і роботу, і житло.

Інший мешканець – молодий чоловік Петер, який бореться з важкою хворобою нирок у очікуванні на трансплантацію. Незважаючи на власні страждання, він охоче допомагає новим мешканцям, які прибувають до притулку.

«Ми віримо, що Господь діє в серцях бідних і здійснює там великі перемоги», – кажуть сестри.

Сестра Адріана надає допомогу в домашніх умовах

Остання подорож у власному домі

Сестри також діляться зворушливими свідченнями з діяльності мобільного хоспісу святої Катерини Лабуре, завдяки якому вони супроводжують людей на останньому етапі життя в затишку їхніх власних осель. Вони згадують історію 47-річної жінки, яка спочатку опиралася присутності монахині. За тиждень сестри знайшли її непритомною у критичному стані. Однак незадовго до смерті вона розплющила очі й з миром подивилася в обличчя сестрі, коли та говорила їй про любов її родини та про Бога, який чекає на неї, як Батько, що зустрічає свою доньку. Після цього жінка ніжно стиснула руки свого чоловіка й тихо відійшла до Господа.

Інша історія пов’язана з літньою жінкою, за якою доглядали дві її доньки. «Хоча їхня турбота про матір була зразковою, стосунки між самими сестрами залишалися напруженими протягом багатьох років», – пригадує сестра Адріана. Жінка відійшла у вічність після прийняття Таїнства Єлеопомазання, в той час, як сестри продовжували регулярно її відвідувати. Після похорону одна з доньок написала сестрі, що цей непростий досвід спричинив покращення стосунків між сестрами.

Тиха сила Євангелія

Досвід черниць свідчить, що сьогодні євангелізація часто здійснюється не гучними словами, а тихою, вірною близькістю до людей у потребі. «Сьогодні євангелізація набуває форми присутності – присутності смиренної, уважної та витривалої. Цінність богопосвяченого життя – життя, прожитого з Богом, у Бозі та для інших – залишається незамінною», – підсумовують сестри.

У час, коли чимало людей почуваються самотніми та розгубленими, така присутність залишається одним із найсильніших свідчень християнської надії.