У середині літа, а саме з 7 до 14 липня, 42 підлітків та 12 дорослих з руху Фоколяре, серед яких були три священники, провели час у таборі Hombre Mundo (Людина світу) у Яблуниці. З Мукачівської дієцезії брало участь 18 юних учасників та мукачівський настоятель о. Іштван Погань.

Це був незвичайний табір, адже всі учасники були об’єднані спільною метою – служити ближньому, пишуть організатори на сторінці Caritas-Spes Ukraine. Своєрідним гаслом табору стали слова папи Франциска: «Справжнє виховання має говорити трьома мовами: мовою голови, мовою серця і мовою рук».

Як і кожен християнський табір, він поєднував духовне виховання (обговорення Біблійних притч, спільні молитви, щоденні літургії) з розвагами (екскурсія до Верховини, танці та караоке, ватра і похід до водоспадів). Але родзинкою табору стала волонтерська діяльність, завдяки якій учасники втілювали все вивчене на практиці, а також поширювали Божу любов поміж інших.

Діти з дорослими були поділені на кілька груп, кожна з яких допомагала в різних місцях. Вони прибирали на цвинтарі в Татарові, приводили до ладу храм у Ворохті, допомагали одиноким людям прибирати у подвірʼї, косити траву, складати дрова та фарбувати стіни, а також облагороджували територію Дитячого селища Яблуниця.

Для місцевих жителів така діяльність молоді стала справжнім дивом, вони щиро вітали їх, допомагали, де це було можливо, пригощали їх смаколиками. Молодь теж мотивувалась, коли бачила результати своєї діяльності і вдячність в очах людей. Для них особливою цінністю стали підтримка один одного та можливість поспілкуватись з людьми, яким вони допомагали.

«Мені насправді дуже сподобалось! Особливо волонтерство. Це був максимально новий досвід для мене – командна робота. Наскільки ми всі злагоджено це робили, допомагали людям при тому, що нам нічого за це взамін не було, окрім смачного борщу на обід чи якогось чаю. Але найбільше сподобався сам процес роботи: як ми співали під час праці, підтримували один одного. Це було дуже весело! А в перший день я ходила з іншою командою прибирати храм і нам треба було спускати різні коробки і сміття з другого поверху. Хоч це було дуже складно, але з друзями це було весело», – поділилась учасниця табору.

Організатори вдячні своїм партнерам з Caritas Polska за можливість виховувати майбутнє покоління у служінні для інших, а також Мукачівській дієцезії Римсько-Католицької Церкви за допомогу дітям у дорозі до табору.

Розповідає Мирослава з Ужгорода: «У цьому таборі я дізналася як круто і злагоджено можна працювати в команді, навіть з тими, кого ти бачиш вперше. Це дало можливість познайомитись з людьми з різних куточків України, що нас дуже зблизило. Цей табір відрізнявся від інших волонтерством.

Це певно була одна з моїх улюблених частин, тому що саме тоді я побачила щире бажання інших допомагати, це надихнуло і мене працювати краще для тих, хто цього потребує. Також мені дуже сподобалися спортивні ігри та зустрічі з експертами. Там ми могли показати наші захоплення, поділитися ними та одразу застосувати. Завдання давали зможу кожному взяти участь у командній роботі, без винятку. Зустрічі з експертами допомагали ширше зрозуміти різні моменти.

Після цього табору я вирішила зі своїми друзями ще раз піти у притулок для тварин допомагати, а також активно поширюю волонтерство і соціальних мережах. Спільними силами ми зібрали одяг для потребуючих у дитячих будинках, скоро будемо відвозити.

Це було реально дуже круто! Люди у нашій великій спільноті просто чудові!»

Своїми враженнями поділилася Вероніка з Ужгорода: «В цьому таборі я дізналася хто така «людина світу», а також, як волонтерство насправді зближає людей. Цей табір справді відрізняється від інших таборів, оскільки тут ми не просто брали участь у програмі, ми допомагали іншим, молилися та співали разом, дізнавалися щось нове.

Насправді, сподобалось дуже багато чого, але найбільше напевно волонтерство, похід в гори, ватра та духовна програма.

На відміну від минулих двох разів в цьому таборі, цього року я познайомилась із великою кількістю нових людей, і це сталось завдяки походу в гори та волонтерству, оскільки ми проводили цей час разом та допомагали один одному.

Удома я зазвичай раз на пів року ношу одяг, з якого виросла, потребуючим, а також підгодовую вуличних тварин».

Про своє пережиття у таборі теж розповіла Емілія з Мукачева: «Цей табір був для мене особливим, адже це був мій перший досвід волонтерства в групі. Саме тут я знайшла багато друзів, з якими й досі підтримую зв’язок, а також отримала відповідь на запитання, чому варто бути волонтером. Після табору я відчула натхнення організовувати й реалізовувати подібні ініціативи у своєму місті».

У відгуках після табору багато підлітків зазначили, що мають бажання продовжити волонтерство навіть після табору, а деякі хочуть започаткувати щось подібне у школі. «Це був дуже цінний досвід та ми сподіваємось, що наступного року до табору доєднається ще більше дітей, які, можливо, у майбутньому стануть волонтерами Карітас – підсумовують члени руху Фоколаре, котрі організували цей табір для підлітків.