Зустрічаючись наприкінці третього дня своєї Апостольської подорожі в Іспанію з дієцезіальною спільнотою Мадрида на стадіоні «Бернабеу», Лев XIV поставив запитання про те, чи «те, хто ми є і що робимо як християни», досягає серця міста. Він закликав «знову навчитися духовного мистецтва уважності», упевнений у тому, що «можна повернутися до віри або пізнати її вперше вже в дорослому віці».

Про це пише Vatican News.

Третій день Апостольської подорожі Папи Лева XIV в Іспанію, понеділок, 8 червня 2026 р., завершився зустріччю зі спільнотою Мадридської дієцезії, яка відбулася на стадіоні «Сантьяґо Бернабеу». Вечір включав привітальні слова, свідчення, показ фільму про місцеву церковну дійсність. «Це чування – це великий гімн віри, і я радий приєднатися своїм голосом до ваших голосів, щоб прославляти Бога», – сказав Святіший Отець на початку своєї промови.

Ділитися радістю Євангелія

Звернувши увагу на те, що присутні є Церквою серед народу, «який любить музику, танці й перебувати разом», свідчачи Євангеліє «в столиці великої європейської країни», Наступник святого Петра підкреслив, що їхня радість «стане заразливою», якщо із «тимчасової емоції» перетвориться в «глибинне відчуття, яке оновлює окремих осіб, групи та дієцезіальну спільноту». Це «Evangelii gaudium», євангельська радість, що є відповіддю на Боже діло спасіння в Ісусі Христі, яка також є закликом до відповідальності. «Наша чутливість, походження та пріоритети зустрічаються у Христі й черпають з Його життя живильну силу, як гілки з виноградної лози. Конкретно це означає, що багато з того, що вже було в нас, перемінюється, бо спрямовується на служіння, перестає бути особистим даром і підпорядковується загальному благу», – сказав Лев XIV.

Досягти серця міста

За словами Папи, цього не слід боятися, бо це «ніколи не веде до одноманітності». Новий Завіт якраз свідчить те порозуміння, сопричастя в розмаїтті, яке було зникло при вавилонській вежі. Як альтернативу «уніфікації та плутанині» Лев XIV запропонував постать Неємії, згадуючи його в енцикліці Magnifica humanitas як того, хто «залучає всю громаду до відбудови Єрусалиму», і це вказує на те, що серед «плюралізму голосів і бачень» існує можливість «будувати разом, перетворюючи різноманітність на ресурс».

«Отже, між Церквою та містом існує особливий зв’язок, який набуває ще більшого значення в умовах зміни епохи, яку ми переживаємо: цей зв’язок, природно, реалізується між людьми з плоті й крові, у робочих стосунках та у безпосередньому спілкуванні, але не менш важливо – у різних спільнотах, асоціаціях, житті мікрорайонів», – сказав Лев XIV, вказуючи на важливість християнської присутності там, де «формуються нові розповіді та парадигми». І тому важливо «не розсіюватися і не замикатися кожен у групі чи реаліях, в яких почуваються в безпеці».

«Щоб досягти серця міста, потрібно плекати усвідомлення того, що істина є симфонічною і завжди перевершує нас, плекати прагнення знайти Воскреслого, Який завжди випереджає нас, йде попереду нас і, можливо, вже присутній там, де ми ще не шукали Його», – додав Папа.

Притча спасіння

Святіший Отець підкреслив, що Мадрид є містом, де співіснують різні традиції та «душі», але Бог знає «кожне серце його мешканців». Знає так, як лише Він може це робити, тобто «в любові, а отже, в свободі». «Він є безмежним милосердям і хоче, щоб усі спаслися. Він прагне цього настільки, що став тілом і взяв на себе весь гріх, зло та негатив світу. Це Ісус Христос! Це Добра Новина, Благодать, яку ми отримали і якою послані ділитися з усіма. Бо всі, без винятку, створені для життя, до того ж – життя в повноті. Присутність Церкви у великому місті є притчею про цю таємницю спасіння», – наголосив Лев XIV, висловивши переконання, що діючи разом, дієцезіальна спільнота «спроможна дати євангельське свідчення, яке вивільняє найкращі енергії людства».

В дусі спільнотного розпізнання

Тож Папа зупинився і на деяких практичних порадах. Він закликав довіряти «дедалі очевиднішому фактові», що можна повернутися до віри чи вперше пізнати її в дорослому віці. Це вимагає готовності «приймати нові початки не як винятки, а як правило місії». Роль парафіяльних і дієцезіальних рад, за його словами, полягає саме в тому, щоб змінювати чутливість завдяки слуханню, а тому «є гріхом применшувати їх лише до бюрократичних процедур». Святіший Отець заохотив пресвітерів «визнати практику спільнотного розпізнання» як одну з великих можливостей, які синодальний дух дає їхньому служінню.

«Дорогі браття, не відволікаючись від головного, регулярне спілкування з вашим народом, щоб тлумачити життя мікрорайонів, культурні зміни, соціальні напруження та церковні практики у світлі Євангелія, збагатить і втішить ваше служіння. Це також допоможе кожному і кожній громаді вийти з ізоляції та відчути радість Святого Духа. Адже саме Духа нам бракує, коли ми зводимо церковне життя до рутини, в якій кожен залишається замкнутим у своїх звичках і своїй ролі», – мовив Лев XIV.