Напередодні урочистості Зіслання Святого Духа, 23 травня 2026 року, у катедральному соборі святого Мартина в Мукачеві відбулося молитовне чування до Святого Духа. Це був особливий вечір молитви, прослави, відкритості на Божу дію та спільного очікування Святого Духа.

Молитовна зустріч розпочалася о 18:00 урочистою Святою Месою, яку очолив отець Юрій Голотюк, а проповідь виголосив отець Тарас Бровді, настоятель храму Зіслання Святого Духа МГКЄ. Велич Літургії, Боже слово, спільна молитва та спів допомагали присутнім увійти в атмосферу свята.

Музичний супровід під час чування здійснювали сестри святого Йосифа де Сен-Марк. Їхній спів створював особливу молитовну атмосферу, допомагав людям глибше переживати Літургію, прославу та адорацію.

Після Святої Меси перед реліквіями святого Бенедикта була молитва за Україну, за мир в Україні та за всіх військових, які захищають нашу Батьківщину. Учасники чування поручали Господу тих, хто сьогодні стоїть на захисті нашого народу, просили для них сили, мужності, витривалості, Божої охорони та повернення додому. Особливим чином до цієї молитви були запрошені ті присутні, чиї рідні стоять на захисті, чиї рідні загинули, а також вимушено через війну внутрішньо переміщені особи, які покинули або, навіть, втратили свої домівки.

Після цього розпочалася молитва прослави. У храмі звучали пісні, молитви подяки, довіри та відкритості на дію Бога. Присутні разом кликали Святого Духа, просили Його прийти, наповнити серця, оновити віру, принести мир і запалити любов до Бога.

Незабутнім моментом вечора стали свідчення. Люди ділилися досвідом Божої дії, тим, як Господь торкається серця, змінює життя, дарує мир, радість і надію. Ці свідчення стали живим знаком того, що Бог діє не лише в минулому, але й сьогодні – у конкретних людях, у конкретних історіях, у конкретній спільноті.

Далі відбулася молитва про вилиття Святого Духа. Це був час глибокого відкриття на Божу присутність. Учасники просили про дари Святого Духа, про Його провід у щоденному житті, у родинах, у Церкві та в Україні. Кожен міг у тиші свого серця сказати: «Прийди, Духу Святий. Дій у мені. Веди мене. Онови мене».

Під час чування була також молитва за зцілення. Люди приносили до Господа свої рани, болі, переживання, хвороби, тривоги й надії. У цій молитві особливо відчувалося прагнення довірити Богові все те, що потребує Його дотику, Його миру та Його сили.

Окремо варто відзначити священників, які служили під час цієї молитовної зустрічі. Особлива подяка отцю Івану Кузьмі МГКЄ, отцю Михайлу Француху МГКЄ та отцю Євгену Фізеру, парафіяльному вікарію катедрального собору святого Мартина, які сповідали впродовж чування, а також молилися за людей заступницькою молитвою. Завдяки їхньому служінню багато присутніх мали можливість пережити Боже милосердя в таїнстві Покаяння та отримати духовну підтримку в особистій молитві.

На чуванні були присутні місцеві парафіяни собору святого Мартина, а також багато гостей з інших парафій. До спільної молитви долучилися також представники інших конфесій і люди, які прийшли з цікавості, почувши про прославу Бога. Для багатьох цей вечір став глибоким досвідом радості, миру, Божої близькості та живої присутності Святого Духа.

Важливою частиною цього вечора було також оформлення храму. Декорації, підготовлені до урочистості Зіслання Святого Духа, допомагали учасникам глибше входити в молитву та переживати символіку свята. Вогонь, світло, краса, символи Святого Духа — усе це створювало атмосферу, яка сприяла зосередженню, відкритості серця та глибшому переживанню Божої присутності. Видно було, що кожна деталь була підготовлена з любов’ю, вірою та бажанням послужити людям у молитві.

Завершилося чування опівночі урочистим благословенням Пресвятими Дарами. Після кількох годин спільної молитви, прослави, свідчень, заступницької молитви та адорації учасники виходили з храму з миром у серці, вдячністю та переконанням, що Святий Дух і сьогодні діє, торкається, зцілює, оновлює і веде.

Нехай Святий Дух, Якого всі разом кликали, продовжує діяти в наших серцях, у наших родинах, у нашій Церкві та в нашій Україні.

Своїм пережиттям поділилася учасниця з Ужгорода Наталія Драбов: «Це було потужно! Неперевершено круто і дуже цінно! То був іще один неймовірно цінний досвід Божої дії в моєму житті. Уперше я так наповну пережила вігілію Зіслання Святого Духа».

«На початку була урочиста Служба Божа, котра була просто прекрасна, велична. Прегарний спів сестер та супровід отців через тлумачення Слова Божого, проповіді, коментарі, молитви допомагали нам у повноті Божої краси та любові пережити той час. Сестрички з Павшина своїм ангельським співом та грою сприяли нашій участі у прославі.

Знаю, що того вечора на прославу прибули не лише католики, – каже пані Наталія, – але й представники інших конфесій, а також люди невіруючі, котрим просто було цікаво, бо ж їм розповіли, яке то неймовірно прекрасне і чудове дійство — прослава Бога! І як гарно співають та грають наші сестри!

І ці запрошені особи опісля ділилися враженнями, що «а й справді це неперевершено», і що того вечора вони відчули не лише піднесеність, але й радість та мир у серці, яких раніше не досвідчували.

Щодо мене, раніше я досить скептично ставилася як загалом до харизматичного руху в Католицькій Церкві, так і до прослави. Не розуміла і не сприймала цього. Думала: «О, Боже! Що за сектантські замашки в нашій Церкві? Навіщо це робити?! У храмі все має бути виважено, спокійно та серйозно!!! Усе, як книжка пише!» Зараз розумію, що таке ставлення називається простим словом — «фарисейство».

Чому? Бо людська особа є багатогранна! Господь наділив нас не лише розумом, але й емоціями. Або навпаки: Господь наділив нас не лише емоціями, але й розумом. І те, й інше нам дуже цінно і потрібно для пізнання Бога і Його Любові! Саме для пізнання Господа і служить прослава, на мою думку. Прославляючи Бога, я чітко усвідомила Його присутність навколо мене, в людях, а також у мені, як у Його дитині. Відкриваючи серце на Його дію, я даю добро на те, що Він хоче робити в мені та через мене. Він, а не я. Прослава дуже сприяє цій відкритості на Бога, на Його дію, на Його присутність в усьому, що думаю, що планую, що роблю.

Дякую від щирого серця знову й знову дорогим отцям: Юрію і Тарасові, а також нашим дорогим мукачівцям, котрі все організували і провели! Дякую за частування, за смаколики: канапки, закуски, тістечка, напої… Усе-все приготовлено було з такою любов’ю! Через почастунок ми також відчували та переживали Божу любов. Бо Він діє саме через людей. Через небайдужих та вірних Йому. Дякую за неймовірно красиві і дуже оригінальні декорації, зроблені спеціально до Урочистості Зіслання Святого Духа. Розглядаючи їх, ми ніяк не могли второпати, як то можна було втілити в життя… Дякую всім, хто долучився, — за Красу та Любов!! Вони були у всьому того вечора».

Фото: Тетяна Решетар, Еріка Кіш/Veritas