Три дні перед урочистістю Вознесіння Господнього, цього року це з 11 до 13 травня, Католицька Церква переживає так звані Дні молитви за Боже благословення земного врожаю, праці їхніх рук та захисту від стихійних лих, таких як шторми, повені та пожежі.
Традиція цих молитов має глибоке історичне коріння і колись була відома як Дні Хреста. Спочатку вона виникла з молитовної процесії, що проводилася 25 квітня, яка практикувалася в Римі до встановлення свята Святого Марка. Великого значення їй надав Папа Григорій Великий у 590 році після руйнівних повеней річки Тибр та моря, коли він наказав не тільки в Римі проводити покаянні процесії, щоб благати про милосердя та захист.
Зміщення цих молитовних днів у календарі запровадив святий Мамерт, В’єннський єпископ (Франція), приблизно у 450 році. Таким чином він реагував на низку стихійних лих, голоду та хвороб, що вразили Францію. Святий єпископ тоді закликав людей до щирого покаяння та спільної молитви під відкритим небом. Ця практика пізніше поширилася по всьому християнському світу, і в 804 році Папа Лев III офіційно ввів її для всієї Церкви.
Дати Днів молитви є гнучкими та безпосередньо пов’язані з датою Великодня. Вони відбуваються після Шостої неділі Великоднього періоду та припадають на понеділок, вівторок та середу перед Вознесінням. Згідно з чинним Директорієм, принаймні один із цих трьох днів є обов’язковим, і рекомендується відправляти вотивну месу «У час сівби», використовуючи відповідні літургійні тексти.
Фото: ілюстративне
Тест: Тетяна Решетар
