Під час чергової катехизи про спадщину Другого Ватиканського Собору Папа Лев XIV знову повернувся до другого розділу догматичної Конституції про Церкву, що говорить про Церкву як про Божий люд.
Про це пише Vatican News.
Кожен охрещений є активним суб’єктом євангелізації, покликаним давати послідовне свідчення Христа, згідно з пророчим даром, який Господь вливає усій Церкві. Про це, у світлі догматичної Конституції Другого Ватиканського Собору Lumen gentium, нагадав Папа Лев XIV, промовляючи до учасників загальної аудієнції, яка в середу, 18 березня 2026 р., відбувалася на площі Святого Петра у Ватикані. В рамках роздумів про спадщину собору, Святіший Отець знову зупинився на другому розділі його документа про Церкву, в якому йдеться про Церкву як про Божий люд, який отримує від Христа участь у Його священничому, пророчому та царському служінні, через яке здійснюється Його спасенна місія.
Всі входимо до Церкви як миряни
Наступник святого Петра зауважив, що Отці Собору навчають, що Ісус установив «царство священників», наділивши своїх учнів «царським священством». Це загальне священство дароване вірним у Хрещенні, яке робить здатними «звершувати богопочитання в дусі та істині», як також «прилюдно визнавати віру, отриману від Бога через Церкву». Далі, через Миропомазання, всі охрещені «досконаліше єднаються із Церквою, обдаровуються особливою силою Святого Духа, а отже, сильніше зобов’язані, як справжні свідки Христові, поширювати і захищати віру». «Це посвячення є корінням спільної місії, яке поєднує священнослужителів і мирян», – підкреслив Папа, цитуючи свого попередника Франциска, який повчав: «Поглянути на Божий люд означає пригадати, що всі ми входимо в Церкву як миряни. Першим Таїнством, яке назавжди ставить печать на нашу ідентичність, і яким ми завжди повинні пишатися, є Хрещення». У цьому контексті Лев XIV пояснив у світлі соборового документа, що здійснення царського священства відбувається різними способами, всіма, що сприяють нашому освяченню, «а насамперед, участю в Євхаристійній жертві». «Через молитву, аскезу і діяльну милосердну любов, – додав він, – даємо свідчення життя, оновленого Божою благодаттю».
Пророчий дар
Далі Святіший Отець перейшов до розгляду участі святого Божого люду в пророчій місії Христа, нагадуючи про важливе поняття «sensus fidei». У світлі напрацювань доктринальної комісії Собору він нагадав, що це особливе чуття Божого люду щодо питань віри є «якістю всієї Церкви», завдяки якій вона розрізняє істинне від фальшивого в питаннях віри. Це чуття «є притаманним окремим вірним не власною силою, а як членам Божого люду в його цілості».
«Lumen gentium зосереджує увагу на цьому останньому аспекті та пов’язує його з непомильністю Церкви, до якої належить, служачи їй, непомильність Римського Архиєрея», – вказав Лев XIV, цитуючи документ, який стверджує: «Вся спільнота вірних, які мають “помазання від Святого”, не може помилятись у своїй вірі й показує цю свою особливу властивість через надприродне розуміння віри [sensus fidei] усім народом, коли від єпископів до останніх вірних-мирян проявляє загальну згоду в питаннях віри та моралі». Таким чином, як пояснив Папа, Церква, як «спільнота вірних, яка, звісно, включає також пастирів», не може помилятися щодо віри. «Органом цієї її властивості, заснованим на помазанні Святого Духа, є надприродне чуття віри всього Божого люду, яке виявляється через згоду вірних. З цієї єдності, яку береже Церковне вчення, випливає, що кожен охрещений є активним суб’єктом євангелізації, покликаним давати послідовне свідчення Христа згідно з пророчим даром, який Господь дарує всій своїй Церкві», – сказав Святіший Отець.
Спільними зусиллями
Врешті, Папа навів повчання Собору про те, що Святий Дух, Який приходить від Воскреслого Христа, розподіляє «між вірними всіх станів» особливі благодаті, якими «робить їх придатними й готовими брати на себе різні завдання та уряди, корисні для оновлення та подальшого поширення Церкви». «Особливим свідченням цієї життєвої сили харизматичного характеру є богопосвячене життя, яке постійно проростає й розквітає завдяки дії благодаті. Також церковні товариства є яскравим прикладом різноманітності та плідності духовних плодів для збудування Божого люду», – сказав Лев XIV, заохочуючи слухачів плекати усвідомлення та вдячність за те, що «ми отримали дар бути частиною Божого люду, а також відповідальності, до якої це призводить».


