В урочистість Різдва Христового, 25 грудня, святкову Месу у Мукачівській катедрі очолив єпископ Микола Лучок ОР. З ним співслужили Мукачівський вікарій отець Євген Фізер, канцлер курії отець Сергій Герзанич та постійний диякон Йосиф Рогожан.

На початку урочистої літургії Мукачівський ординарій наголосив на тому, що нас збирає Ісус. «Христос посеред нас і Він приходить до кожного з нас. Водночас Він, можемо сказати, приховав себе в тілі людському. Це таємниця Його присутності посеред нас і нам потрібно вкласти зусилля, щоб ми Його помітили, щоб ми Його прийняли. Недостатньо мати ялинку, недостатньо подарувати дарунки чи колядувати, щоб прийняти Христа, а навіть так буває, що може бути це все, а Його не має. То ж для того, щоб ми прийняли Христа, який є посеред нас і став людиною, нам потрібно вкласти зусилля. Потрібно прийти, смиренно стати перед Ним. Ми хочемо з Тобою зустрітись, ми хочемо Тебе почути, хочемо Тебе прославити, хочемо віддати Тобі наші турботи, слабкості і прийняти самого Тебе, прийняти Твою благодать, Твою любов».

У проповіді єпископ Микола вказав на те, що святкування дня народження Ісуса є поглядом на життя. «Сьогодні в Євангелії ми чули такі слова: у Ньому було життя. Послухайте інакше: в Ісусі було життя. Ісус, який народився – це Слово, яке було Богом, в Ньому було життя». Єпископ заохотив задуматись: «Що це значить, що в Ісусі було життя і життя було світлом людей? Що це значить для тебе?». 

Опісля Мукачівський ординарій сказав, що за останні три роки неодноразово перечитував книгу Віктора Франкла, котрий три роки з 1942 до 1945 провів у концентраційному таборі, та вказав на велику важливість зміни перспективи погляду. Зацитувавши короткий фрагмент, єпископ підкреслив: «Найглибшою думкою тут для мене є, що важливо не те, чого я очікую від життя, а те, чого життя очікує від мене». Владика порівняв це зі словами іншого в’язня – Ігора Козловського, що перебував у російському полоні, після її вторгнення в Україну у 2014 році. Перебуваючи в одиночній камері, він повторював слова з одного з псалмів: «Завжди радійте!».

«Як далі жити в цьому світі? – таким питанням живе світ і єпископ Микола запропонував на нього відповідь. – Ми маємо стати живими носіями, які людям, які носять це запитання, сказати: я маю відповідь – Ісус має для тебе відповідь. Я знайшов/знайшла в Ісусі цю відповідь». Про Різдво чули напевно всі, але саме наше свідчення може допомогти іншим шукати відповіді у Бозі, зауважив проповідник.

Цього дня після Святої Меси відбулося благословення всіх тих, хто долучився до молитви духовної адаптації дітей, що тривала впродовж дев’яти місяців від урочистості Благовіщення Господнього. Чимала кількість парафіян, як і щороку, долучилася до цієї ініціативи та тепер за витривалу молитву отримали особисте благословення. На зміну дорослим, по благословення прийшли юні парафіяни.

Варто зазначити, що виступ дітей, котрі готуються до першого Причастя, створив різдвяний настрій ще перед богослужінням. Заключною крапкою урочистості під чудовий спів хору стало благословення батьків та матерів при надії, котрі очікують народження дитини.

Текст і фото: Тетяна Решетар