З 9 до 18 серпня 2024 року відбулось паломництво до Лурду (Франція), в якому взяли участь члени спільнот «Віра і Світло» Закарпаття під духовним проводом о. Євгена Фізера, капелана  мукачівської спільноти «Посланці радості».

Паломницька група складалася з віросвітлян: друзів та приятелів (друзями у спільноті «Віра і Світло» називають людей з обмеженими можливостями; приятелі – це повносправні особи, які допомагають, підтримують та товаришують друзям та їхнім родинам, – прим.ред.). Це були 53 учасники, які мали змогу провести неймовірно благословенний Богом час разом, розділити свої труднощі та радощі, молитись за мир в Україні та наших серцях!

Рух «Віра і Світло» у світі зародився під час міжнародної прощі до Лурду, яку організували у 1971 році Жан Ваньє та Марі-Елен Матьє у Франції. У тому паломництві брали участь особи з порушенням інтелекту з різних країн світу, їхні батьки та молодь, яка приїхала дарувати свою дружбу та підтримку. Ця проща відбулась в особливій атмосфері радості, дружби та любові, об’єднавши 12 тисяч осіб. Після цього по цілому світі при різних парафіях люди продовжували зустрічатися у спільнотах.           

Так само спільноти «Віра і Світло» Закарпаття мали змогу творити стосунок дружби і любові, радості та взаємопідтримки під час паломництва до Лурду, до місця зцілення і любові.

Марі-Елен Мат’є, співзасновниця руху «Віра і Світло», зазначала, що Віра і Світло було зерном, яке кинули на землю під час паломництва у 1971 році. Проте Господь бачив це інакше. Тепер зернятко стало великим деревом, яке по цілому світі простягає свої гілки. Це прекрасно – подивитись назад на історію цього розвитку, яка є трохи подібна на нашу подорож – нашу святу історію. Вона допомагає нам бачити як Господь керував нами та охороняв нас; за допомогою цього складати Йому подяки та хвалу, черпати нову силу з цього джерела і мати свіжі надії на завтра.

Приятелька спільноти «Скелястий замок» (м. Хуст) Марічка Бровдій поділилася своїми переживаннями від паломництва: «Ніколи не знала як правильно: Люрд чи Лурд. Завжди «кусало» вуха, але зараз це неважливо. Має значення лише те, що я там була! Мені напевно не вдасться передати словами приземленої людської мови те відчуття, коли стоїш посеред величезного старого храму у Лурді, відчуваєш, як сходить Боже благословення і витає Святий Дух. Помічаєш на собі ніжний погляд із ікони Матері. П’єш воду в надії на добре фізичне і духовне самопочуття. Молишся між десятками тисяч таких самих людей, із християнськими цінностями, із усмішками на лиці й джерелом добра у серці. Захоплюєшся волонтерами, спостерігаєш їхнє безкорисливе служіння, яке, здається, не вимагає зусиль, але насправді є виснажливим, хоч і добре оплачуваним, адже Бог не забуває наші добрі вчинки. А той запах! Мені одного його було достатньо, щоб закохатися у Лурд. Богородиця дуже гостинно мене прийняла. Весь час перебуваючи за кордоном, у великому новому світі, я знаходила шлях, на який вказувала Її рука, рука, яка завше звертає нашу увагу на маленького Ісуса.  Марія приходила до мене через безліч речей: від дрібничок до вагомостей. Відчувала Її і в моїх друзях. Їхня турбота і любов ніжно огорнули мене і дали відчуття захищеності. Я почуваюся любленою і щасливою. Діво Пречиста, Непорочне Зачаття, дякую Тобі, що зібрала всіх цих людей разом в одному місці. За можливість бути однією з них. Дякую за соборність, щирість, турботу, добру волю».

Члени спільноти «Віра і Світло» брали участь у щоденній процесії зі свічками та молитві на вервичці різними мовами світу. Волонтери супроводжували осіб з інвалідністю, намагаючись не просто їм служити, а своїми усмішками промовляти до спраглих любові сердець. Приятель Василь Перегинець, який вже біля 30 років є членом спільноти «Скелястий замок», розповідає: «Під час вечірньої ходи зі свічками було таке враження ніби тебе обіймає сам Ісус Христос, а коли ми співали Аve, Аve Maria, то таке мене поглинуло блаженство, і сам Господь немов казав: «Дякую, що ти є тут зі Мною». Ще дуже мені сподобалася купіль! Коли я зайшов в саму купіль, то був такий важкий, а як пірнув, то таке було відчуття, ніби очистився серцем, ніби оновився повністю. Дякую Богу за можливість збагатися Духом Божим».

«Дякую Богу і Діві Марії за оточення не тільки членів спільнот, але й за всіх, хто був у Лурді. Таких привітних чужих для мене людей я ще не бачив. Всі усміхалися, раділи! Це не може не гріти душу. Мені дуже сподобалося. Я б жив у Лурді вічно», – ділиться враженнями приятель спільноти «Яблуневий сад» (смт. Буштино) Федір Морцин.

Друг з Ужгорода Віра Вахуткевич зі спільноти «Виноградна лоза», яка є в спільноті порівняно недавно, ділиться своїми враженнями паломництва: «Мені дуже сподобалася хода зі свічками. Щаслива і радісна, що приїхала сюди. Дякую за можливість побувати в паломництві.  Дякую спільноті, що організували цю поїздку!»

Кожен, хто побував у Лурді, свідчить про щасливий досвід особистої зустрічі з Пресвятою Богородицею, чия невидима присутність відчувається тут, як ніде більше. А ще кожен прагне побачити і пережити чудо  милосердного втручання Божої Матері в людські  страждання і  покинутість.

Пані Олена Слиган, яка приїхала до Лурду зі своїми донечками Надійкою та Христинкою тежподілилася своїми враженнями: «Чула про Лурд, але ніколи не мріяла сюди потрапити… І ось з віросвітлянською родиною я тут, біля гроти з Богородицею. З першого погляду на Неї мене накрило радістю і вдячністю одночасно. Сльози котилися декілька хвилин і в серці настала благодать і спокій. Дякую Богу за можливість побувати в Лурді».

«Подяка Богу за можливість бути в Лурді. Дякую за кожен день, який торкав мене по-різному. Ті промінчики любові, які випромінювались від віросвітлян ще більше збагатили моє серце. Бог чує, мрії здійснюються. Під час паломництва всі були охоплені любов’ю, ніжністю і витривалістю», – зазначила приятелька Оксана Німець.

«Відчувається благодать у цьому місці. Дякуємо нашим добродіям і нашим спільнотам», – висловила свою вдячність Єва Кончанська, бабуся друга.

«Хочу подякувати Богу і Діві Марії за нашу спільноту!» – ділиться своїми словами вдячності найменша учасниця паломництва Софійка Двуйла (5 років).

Щодня наші молитви були звернені до Богородиці за мир в Україні. Щодня ми дякували Богу за дар життя і за наших добродіїв! Щодня ми доторкались Бога у Євхаристії та мали змогу скористати з таїнства Покаяння.

Отець Євген Фізер, капелан мукачівської спільноти, поділився: «Був випадок, коли ми зі спільнотою мали Службу Божу в каплиці в Люрді, один священик підійшов до мене в захристії і сказав такі слова: «Так як ви молитеся, ми італійці не вміємо молитися. Бажаємо вам миру! Хай Бог береже вас від війни. Ми молимося за вас!».

Люди з інших країн підходили до нас і казали: «Хай Господь вас благословить», «Бажаємо вам миру!», «Молимось за вас і за мир у вашій країні». І це насправді дуже торкає, бо метою паломництва була молитва за мир в Україні. І ця підтримка дуже відчувалася з усіх сторін. Господь діє. Війна не може тривати вічно.

Наша проща до Лурду – це особливий досвід спокою та умиротворення. Здається, ніби ти потрапив у цілковито іншу реальність. Такого прийняття, як тут, ти не відчуваєш в жодному іншому місці. Наша щоденна Меса – це також щось особливе. Коли ми промовляємо «Отче наш», то беремося за руки, а під час «Вірую» передаємо знак примирення, знак любові і поваги один до одного. Наші друзі – завжди радісні, усміхнені та безпосередні, а якщо трохи і засмучені або бувало й сердиті, то це тільки тому, що потребують більше любові і обіймів, і це вони не приховують.

Під час нашого паломництва відновили свою роботу купелі. Приятелька Мар’яна Альбрехт ділиться своїми враженнями від відвідування купелі: «У Лурді я мала дуже близьку зустріч з Марією. Хочу виокремити такий один момент. Коли я йшла зануритись в купіль, вода була дуже холодною. Роблячи перший крок, відчула це, але потім під час молитви з волонтерками я дивилася на Марію і, молячись, я занурилася у воду і зовсім не відчувала, що це холодна вода. Це є довіра, коли тебе ведуть і ти йдеш, і тобі не важко. Ти не відчуваєш холоду, не відчуваєш жодного дискомфорту, ні страждання, тому що ти не одна, ти довіряєш Богу і тебе веде за руку сама Марія. Це був час спокою! Зі спільнотою відчувалася в цьому місці мир і любов! І я бачу вже тут рай на землі».

Лурд – особливе, дуже людяне і, водночас, святе місце. Тут людська неміч голосно свідчить про Божу могутність, тут концентрація надії на Боже милосердя і заступництво Пресвятої Богородиці така велика, що вже сама здається чудом. Тут кожен з нас, ставши свідком людських обмежень, хвороб, а також жертовної допомоги ближньому,  може відчути: немає відчаю, немає безнадії і всяке терпіння – лише крок до Божої Любові.

Наше паломництво закінчилося відчуттям великої любові, вдячності і бажанням повернутися знову до Лурду зі спільнотою «Віра і Світло». Щиро дякуємо всім добродіям та паломницькому центру «Віфлеєм» за чудову організацію паломництва, за супровід, і кожному учаснику за можливість радіти, співати, дякувати і прославляти нашого Господа у час війни! Бо як сказав о. Євген Фізер у своїх роздумах під час подорожі: «Ми були в паломництві до Лурду і можемо кожен ділитися тим, що багато досвідчували мир. Ми хочемо його понести далі! Хочемо цим миром ділитися з тими людьми, з якими будемо зустрічатися. Ми маємо нести мир!». І ми проживали кожну мить під час паломництва в мирі і любові, ми підтримували один одного і раділи у родині «Віра і Світло».

Текст: Олена Перец,
в.о. провінційного координатора спільнот «Віра і Світло» України

Фото: Тетяна Ігнатьо,
приятелька спільноти «Виноградна лоза»