У Мукачівській катедрі у першу суботу серпня місцева домініканська родина відзначила свято свого засновника. З цієї нагоди Святу Месу, яка розпочалася урочистим співом домініканського гімну «Laudare, benedicere, predicare», очолив генеральний вікарій дієцезії о. Петро Жарковський.

На початку Євхаристії настоятель кафедрального собору о. Іштван Погань привітав присутніх священників, третій орден святого Домініка, а також пригадав сестер домініканок, котрим в особі сетри Лідії Тімкової ОР висловив вдячність за їхню працю у парафії, не оминув і отців домініканців. Адже ще недавно тут служив о. Іреней Погорельцев ОР.

Згадавши у молитві Мукачівського єпископа Миколу Лучка, котрий теж походить з Домініканського ордену, генеральний вікарій привітав всіх зібраних та виголосив інтенцію Євхаристії. Молитвою огортали братів та сестер домініканської родини, молилися за нові покликання до ордену, за терціарів, за мир, а також за сестру Лідію з нагоди дня її іменин.

Проповідь виголосив отець Павло Шевчук OFM з Середнього. «Хочеться з вами сьогодні затриматися тут, щоби вслуховуватися в Боже Слово і, можливо, теж почути, що говорить нам св. Домінік, бо його послання завжди актуальне», – наголосив францисканець на самому початку. Далі визнавши, що серед присутніх можуть бути більш компетентні знавці, які можуть розповісти про святого Домініка, францисканець поділився власним досвідом пізнавання духовності святого Домініка.

«Напевно одним з найважливіших моментів, які промовляють про те, щоби любити святого Домініка – це те, що він був другом святого Франциска. Так, як пише історія, це були не просто знайомі, не просто люди, які жили в одному часі, не просто це були ті святі особи, які проповідували Слово Боже, але вони також були друзями. І це досить міцно промовляє для мене, як францисканця, – сказав о. Павло. – Досвід зустрічі з домініканською духовністю можна отримати сьогодні, навіть, не читаючи якісь історичні книги про святого Домініка, про його діяльність. Сьогодні можна зустрітися і досвідчити це, дивлячись на домініканців, тобто на домініканську родину. Мій такий досвід, що це – особи, які сильно люблять Святе Писання і закохані в контемпляцію».

Зауваживши, що знання текстів Біблії не дає можливість ділитися Радісною новиною, але приклад життя, що неможливий без пізнання Святого Письма та контемпляції. «Чи я є проповідником Радісної новини?» – поставив присутнім питання отець-францисканець.

Він підкреслив, що сьогодні світ чекає, щоб ми були свідками Євангелії. «Сьогодні ми маємо задуматися над тим як ми переживаємо своє покликання» незалежно до якої спільноти чи молитовної групи належимо. «Чи я є свідком Євангелія? Чи я є свідком Радісної новини? Чи я несу у світ цю радісну новину?» – заохотив до роздумів священник.

«Святий Домінік проповідував у свій спосіб. Його любов до Святого Писання, його глибока молитва – це було те, що його надихало до проповідування Євангелія», – сказав отець та завершив проповідь словами з молитви святого Франциска і поставивши питання: «Що я понесу в цей світ, в якому живу?».

Терціари, симпатизанти домініканської родини та молодь активно долучилися до приготування та до участі у цій Святій Месі, перед якою була молитва Розарію та Літанія до св. Домініка. Особливим було принесення дарів, серед яких був факел, Святе Письмо, а також великий дерев’яний розарій, що несла група молоді з с. Лідією.

Наслідуючи приклад дружби святих Домініка та Франциска, привітати домініканську родину та разом молитися прийшли терціари францисканської спільноти.

Після урочистого благословення під спів Salve Regina всі були покроплені свяченою водою та продовжили спілкування на подвір’ї кафедрального собору, де був приготований смачний почастунок.

Текст і фото: Тетяна Решетар