15-17 березня 2024 року під гаслом пісні «В моїм серці Цар живе, а прапором його радість є» відбулись реколекції у смт. Брюховичі для друзів, приятелів та батьків 27-и спільнот «Віра і Світло» Провінції «Україна». Всього у реколекціях брали участь більше ста учасників з різних куточків України, зокрема з Києва, Тернополя, Закарпаття, Кам’янця-Подільського та  Львівщини.

Реколекції «Підніму прапор високо-високо» – це дві події в одній: реколекції для батьків та реколекції для друзів, тобто осіб з інвалідністю, а також їхніх приятелів. Реколекції дуже потрібні для кожного, адже вони дають можливість побути разом, розділити свої труднощі та радощі.

«Реколекції – це коли ти приходиш в гості до своєї душі, дивишся на все, що ти наколекціонував за якийсь час. Дивишся на свої цінності, витираєш пилюку з деяких, а деякі обіймаєш і тішишся, що вони в такому дуже гарному стані, деякі садиш по-новому, і радієш тим своїм садом, поливаєш, відновлюєш. Це і є реколекції», – радо поділилася своїми думками психолог, арт-терапевт з Києва Наталя Сиротич.

«Реколекції дуже важливі для нас, бо в той час, коли так багато страху, суму і повітряні тривоги, деколи взагалі хочеться закритися, закопатися… А реколекції – це місце, де тебе витягують на поверхню своєї любові. І є багато людей, які подібні до тебе: теж всі переживають, але разом – легше. Реколекції – це місце нагадати, що «Віра і Світло» не вмирає, коли починається війна, але що воно є і завжди буде», – зазначила приятелька зі Львова Оксана Ліпецька.

На зустрічі друзів з приятелями кожен мав змогу ближче познайомитися один з одним, творити стосунок дружби, прийняття і любові. Під проводом психолога, арт-терапевта Наталі Сиротич, учасники мали змогу брати участь у різних неймовірно цікавих іграх, арт-терапевтичних заняттях, вечорах української пісні. Щодня віросвітляни дякували і прославляли нашого Царя молитвою і танцем, активною участю у Божесвенній Літургії, яку провадив капелан спільноти «Криниця Якова» (Львів) о. Володимир Битюга.

«Для мене реколекції – це живий дотик Бога, коли Бог відкриває нове обличчя своєї ніжності, турботи, доброти, своє любляче обличчя, і ще більше наповнює любов’ю. Це неймовірний час з другом, коли ми мали ці терапевтичні вправи, ми могли дивитися один на одного, пізнавати і просто бути, і вчитися любити взаємно», – поділилась своїми думками приятелька з Одеси с. Миколая Турянська.

Все наше життя пронизане ритмами, вібраціями, які нерозривно пов’язані з нашою життєдіяльністю. Друзі з особливими потребами більш чутливі до звуків середовища, в якому перебувають. І від того, наскільки ми проживаємо ці ритми залежить не тільки наше фізичне, але й психічне самопочуття. Саме тому Марія Костюкова провела для друзів чудову ритмотерапію, під час якої кожен мав змогу насолоджуватись ритмами звуків різних музичних інструментів, відчути особливості власного тіла, виражати свої емоції і почуття через пісню, танець, рух.

«Реколекції – це найперше крик душі, щоб відкрити себе і показати цілому світу. Ми тут молимося, з нами проводять різні заняття, духовні отці нам дають реколекційні науки. Ми навіть музичні заняття мали. Приятелі нам допомагають. В той час і батьки можуть відпочити і поспілкуватися окремо», – ділиться своїми емоціями друг Куриляк Юля зі Львова.

Реколекціі для батьків пройшли в блоці реколекцій батьки-друзі-приятелі. Перших два дні реколекційні науки провадив отець Тарас Жеплинський, капелан спільноти «Вознесіння сердець» (Львів). Батьки мандрували з ним сторінками Євангелія, ділились своїми думками, пережиттями і мали обговорення  в малих групах щодо атмосфери в спільнотах.

Неймовірно теплою і ресурсною була зустріч батьків з психологом Наталею Сиротич, з якою говорили про витривалість, стійкість, а також опановували техніки заспокоєння.

«На зустрічах з батьками ми говорили багато про стійкість, про те, що зараз це є основною рисою українця, якістю, яка допомагає нам триматися, бо війна – це не коротка дистанція, коли зібрався з силами, пробіг і видихнув, що я це зробив. Війна – це завжди марафон! Війна – це коли ти маєш бігти сьогодні і завтра, ти маєш зібратися з силами і рухатися. І ти не можеш всі сили віддати на сьогоднішній день. Ти також не можеш сказати, що завтра ти не побіжиш, тому що це не те життя, яке ми обирали, але це єдине життя, яке ми маємо. І маємо його прожити!

І, власне, на реколекціях зібралися сім’ї, в яких крім війни в житті є свої «війни». Але важко назвати їх «війною», бо то є більше «війни» самих з собою, і як це зрозуміти, дозволити собі пробачити якісь почуття, провини? Ми воюємо зі своїми почуттями. І ми говорили з батьками про те, що не треба нам тих «війн», що ми не маємо брати себе в руки, але маємо брати себе на руки. І маємо приймати абсолютно всі наші почуття, потреби, опиратись на наші цінності і обирати бути стійкими! Бо стійкість дає нам дуже багато сил триматися, рухатися спільно до перемоги і перемагати наші щоденні турботи. І обирати бігти цей марафон, бігти разом з нашими дітьми з особливими потребами.

 Стійкість – це така наша властивість, яка неможлива наодинці. Стійкість – це дуже колективно. Стійкість властива спільноті. Для того, щоб бути стійкими, нам потрібно просто вирішити бути стійкими! Це фантастика! Нам потрібно вирішити зранку одягнути стійкість і бігти далі, розраховуючи добре власні сили.

На реколекціях ми вчилися розраховувати свої сили, дбати про свої ресурси, бо нам треба бігти далі, бо за нами біжать інші люди, які нас потребують», – ділиться своїми думками психолог Наталя Сиротич.

В неділю завітала до батьків на зустріч особлива гостя – сестра Еммануіла Харишин, яка говорила про те, що спільнота – це одне тіло, а наші друзі є серцем спільноти. І кожен член спільноти: чи то друг, чи приятель, чи батьки – всі однаково є цінними і важливими для функціонування цього тіла, Божого тіла «Віри і Світла».

«Реколекції – це дуже добре для нас батьків, бо ми отримуємо багато знань. Нам відкрили стан нашої душі, як ми маємо контролювати наші емоції, як розуміти інших, як реагувати на наших особливих дітей», – зазначила мама Магдалина Кейк з Мукачева.

Реколекції закінчилися відчуттям великої любові, вдячності і бажанням будувати іще триваліший і тісніший стосунок з Богом у спільноті «Віра і Світло». Як співається у пісні, слова якої стали гаслом зустрічі: «Нехай всі люди побачать, що в нашім серці Цар живе».

Текст і фото: Олена Перец,
в.о. провінційного координатора спільнот «Віра і Світло» України