6 лютого у римсько-католицькому катедральному соборі св. Мартина, що у  Мукачеві, вшанували молитвою та попрощалися із гідним католиком, парафіянином з Шенборна, загиблим Михайлом Нусером.

Урочисті похоронні обряди очолив генеральний вікарій Мукачівської дієцезії отець Петро Жарковський. Разом з ним співслужили о. Йосиф Трунк, настоятель парафії, до якої належав загиблий воїн; канцлер курії о. Сергій Герзанич, мукачівський настоятель о. Іштван Погань та парафіяльний вікарій о. Євген Фізер; настоятель Кольчина (Фрідєшова) о. Олександр Гурський, з Ужгороду приїхав о. Хенрик Яворський. Також до молитви долучився настоятель мукачівського греко-католицького монастиря отців Василіян о. Лука Буняк ЧСВВ.

На початку отець Петро наголосив на тому, що ми зібрались, щоб віддати шану тому, хто добровільно пішов захищати Україну, пішов захищати нас і віддав своє життя.

У проповіді отець звернув увагу на важливість нашої молитви та навернення, на великий дар життя та його цінність. «Як ми почули у Євангелії: не має більшої любові на світі, коли хтось життя своє віддає за друзів своїх. Сьогодні, коли наші воїни, захисники нашої держави і нас всіх, віддають життя, ці слова дуже доречні, – сказав отець Жарковський. – Ми на своїй землі, ми маємо право боронити, бо захищаємо своїх матерів, дітей, країну, землю. Це священний обов’язок. Так, як і наш Михайло, воїн, який вже лежить перед нами. Він добровільно пішов захищати свою сім’ю, нашу землю, нашу батьківщину. Це дійсно героїчний поступок!»

Генеральний вікарій теж пригадав всім історію Фатіми, кажучи, що ми повинні бути молитовним військом у тилу, підтримуючи наших воїнів молитвою, постом та різними жервами. Закликав відвернутись від зла, від гріха, що проявляється також у вигляді абортів, гендеру, евтаназії, корупції. Заохочував до зміни життя та свідомого вибору дороги Божих заповідей, що веде до Неба. І в цей час далася в знаки нестача енергоресурсів, оскільки відбулося відключення електроенергії. «Навіть відсутність світла чи інші наші незручності можемо жертвувати задля перемоги, за наших воїнів. Кожна жертва, піст, молитва, адорація принесе успіх як у нашому духовному житті, так і для перемоги. Хай Бог дасть сили, мудрість, щоб витривати у доброму, щоб ми жили дорогою Божих заповідей», – підсумував отець.

Теплими словами спогадів про Михайла поділився о. Йосиф Трунк, який добре знає сім’ю Нусер. Не стримуючи власного зворушення від того, що сьогодні відбувся похорон такого молодого чоловіка, священник розповів: «Я неодноразово відвідував цю сім’ю, бачив як всі люблять один одного. Завжди я був щасливим, що міг брати участь у житті цієї сім’ї. Вони всі завжди були активними у парафіяльному житті. Минулого року одного разу Михайло сказав, що відчуває у серці, що має іти захищати Україну. Він знав, що кохана дружина не погодиться його відпустити, тому не міг про свій намір зразу їй сказати. Чоловік поїхав на фронт і звідти повідомив додому, де він знаходиться. Згодом дружина їздила до нього, щоб там провідати. І ця зустріч відбулася, незважаючи на обстріли території, де був Михайло». Отець висловив захоплення відвагою жінки та любов’ю, що панувала у цій сім’ї. Далі він ще сказав: «Один раз Євгенія, дружина Михайла, звернулася з проханням про молитву, бо з чоловіком щось трапилося. Тоді ми не знали що, а тепер вже знаємо – він вже з Богом».

«Сподіваюся, що віра допоможе Євгенії, дружині загиблого, витримати та перенести цей важкий час», – сказала Таня-Марія Гофман, котра приїхала з Німеччини в Україну та вже багато років живе у Шенборні і добре знає цю сім’ю. У загиблого воїна Михайла залишилась вагітна дружина і дві доньки: Мілена і Євгенія.

Текст і фото: Тетяна Решетар

Коротка довідка
Михайло Нусер був сержантом, військовослужбовцем 63-ї окремої механізованої бригади. Проживав в селі Шенборн Мукачівської міської територіальної громади. Був активним парафіянином. 28 лютого 2022 року добровільно пішов захищати Україну та свою сім’ю. З самого початку був на передовій в Бучі, потім – в Миколаєві. Восени 2022 року брав участь у звільненні Херсона. 29 січня 2023 року загинув у місті Бахмут. Виконуючи бойове завдання зі своїми побратимами, отримав несумісне з життям поранення.