Свідчення про те, чим і яким є богопосвячене життя від сестри Катерини Василенко, котру добре знають прихожани від дітей до старших парафії святого Юрія у Тур’я Реметі.

Життя в монастирі – це як підніматися на скелю. Коли ти ще на початку дороги, ти ще сповнена ентузіазму від того, що тебе чекає попереду. Але, незабаром, з першими труднощами (так, вони є навіть у богопосвяченому житті), ти починаєш думати про те, чи варто було взагалі у це вплутуватися. Можливо краще було б жити собі спокійно і не наражати себе зайвий раз на небезпеку… Але цікавість і очікування чогось прекрасного там вгорі дає тобі сили й відвагу «карабкатися» по цій скелі вище і вище.

І от вже майже вершина, і ти маєш пройти шлях, де з обидвох боків прірва. І знову думки: «А чи варто було?» і боротьба. Але ти проходиш і цей шлях і ось вже вершина. І здається, що ось вона – мета. Але ні, бо на тебе ще чекає справжня пригода – спуск. І саме тепер починається справжнє життя з усією буденністю і викликами, яке воно готує.

І повільно, крок за кроком, хапаючись за будь-який виступ, який пропонує скеля, ти спускаєшся в долину і наближаєшся до справжньої мети – до дому Отця, який чекає тебе з любов’ю і відкритими обіймами.

Здається, що виглядає не дуже привабливо, але важливо також знати, що на цій дорозі поруч з тобою люди, які допомагають долати цей шлях і не дадуть тобі зневіритись, бо вже мають певний досвід і підкажуть, де краще вхопитися і куди стати, щоб не впасти. Це твої сестри і брати. Але і це ще не все. Коли зупинишся, щоб перевести подих і озирнешся навколо, то перед тобою відкриється чудова панорама, і зможеш побачити квіти в місцях, в яких, здається, квіти не ростуть. Бо життя з Богом – прекрасне і Він проявляє свою любов до нас у кожному творінні.

І якщо б мене запитали, чи хочу ще раз піднятися і йти цим шляхом, я відповім: «Так! Я хочу!».

Додамо, що свідчення записане у шосту річницю, 1 листопада 2022 року, як каже сестра про цей день: «Сьогодні 6 років від того дня, коли почала підійматися на вершину і хоча я її ще не досягнула, але впевнена, що я на правильному шляху, бо Бог зі мною. Дякую всім сестрам і братам, які мене супроводжують цим шляхом і скеровують мої кроки до Того, який є Любов’ю».