Ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук поділився своїми враженнями від кількаденного перебування з кардиналом Конрадом Краєвським у Харкові.

Інтерв’ю з єпископом Павлом опублікувала сторінка РКЦ в Україні.

Ексцеленціє, Ви кілька днів були разом із Папським посланцем. Разом їздили до Ізюму та були під час зустрічей. Яким Ви побачили кардинала?   

Я був з ним два дні. Багато розмовляли, він багато запитував. Я багато за ним спостерігав: мені вдалося побачити цю поставу, через яку я побачив поставу понтифіка. Це допомогло зрозуміти значення слів та способу висловлювання Папи… і що за цим стоїть. Можу засвідчити, що в цій поставі є намагання на все, що відбувається, дивитися через Євангеліє, дивитись очима Христа, через Слово Ісуса Христа і реагувати так як Христос.  

У цій поставі є турбота Бога про спасіння всіх людей. Він стоїть на стороні тих, хто страждає, хто терпить, хто є жертвою. Бог є на боці правди і справедливості. Саме Його стояння по стороні того, кого оскаржують, б’ють, вбивають, катують, не означає, що Бог не пам’ятає про тих, хто завдає цих тортур. Його голос скерований до катів, аби вони зупинились, перестали це робити. Але не просто спинились, а навернулись. Така логіка Бога. За цією логікою намагається слідувати Святіший Отець. Він є поруч з нашим народом, який страждає, але це не означає, що він перекреслить ворога; він засуджує вчинки, які робить наш ворог – Путін, Росія. Але це не означає, що Папа їх перекреслює. Це логіка Євангелія. Я побачив це через поставу кардинала. 

Я вдячний Богу за цей досвід, бо така постава – це євангельський спосіб буття. Це не є зрада чи нерозуміння, чи гра на дві сторони. Є чітке та зрозуміле засудження зла, вбивств, дій агресора. Чітко визначено, що він стоїть на захисті жертв, говорить про припинення вбивств, але закликає до навернення. Я багато питав кардинала, чому Папа не скаже конкретно певні речі, але кардинал мені пояснив, що це не допоможе, а двері закриються. Господь завжди дає шанс. 

Під час Святої Меси кардинал закликав дивитися на все через логіку Євангелія, а не світу. Дійсно, Ісус висів на хресті, до останнього чекав навернення, казав: «Прости їм, бо не знають що роблять». Дивлячись на цю поставу Ісуса Христа, один розбійник навернувся. Після смерті сотник сказав: дійсно, це був Син Божий.

Позиція Папи, позиція кардинала Конрада – це позиція Євангелія. А вона є така, що Бог хоче спасіння людей і найбільше говорить до тих, хто є дуже далеко.  

Кардинал Конрад приїхав із Ватикану мікроавтобусом, який залишив для нашого Карітасу, щоби служив потребуючим. Він проїхав 5000 км. Цей автомобіль був наповнений гуманітарною допомогою. Між іншим тут було багато побутової хімії. Ці засоби мали дуже стійкий запах, який ще досі лишився в авто. У цьому, можна сказати смороді, кардинал проїхав 5 тисяч км і це віз для того, щоби не їхати з пустим мікроавтобусом, а щоби щось привезти. Хоча міг їхати у комфорті, не завантаженим, взяти собі якогось водія. Але він це все робив сам: перевіз, завіз, віддав. Це багато про що говорить.  

Ви також мали братерську зустріч у Харкові. Як вона відбувалась?

Це було таке буття разом, розмови. Кардинал цікавився нашим життям, переживаннями. Пригадував та розповідав про те як Папа переживає за нас, є з нами, є з тими, хто залишається на місцях, та вірні своєму покликанню і завданню. Це була тепла розмова, де були сестри монахині, представник міста, отці греко-католики, єпископ ПЦУ Митрофан. Це була така вечеря та тепла зустріч в дусі братерства. 

Що для Вас особисто значив цей візит? 

Перше, це те, що ми не є самі. Хоча Папа, можливо, знаходиться далеко, але він є дуже близько. Господь є з нами і Він це засвідчив через свого представника на землі – Петра нашого часу, яким є Франциск, котрий прислав свого посланця. 

Повертаючись з Ізюму, ми з кардиналом прослухали аудіоповідомлення від Папи на Вотсапі… Просив передавати вітання та запевнення у пам’яті. 

Папа відповідає за Церкву у всьому світі. Це понад мільярд католиків. Скільки проблем, труднощів у цілому світі. Але Папа двічі на тиждень згадує про Україну. Кожен з нас має багато обов’язків, різних справ, різних завдань. Ми часом забуваємо навіть когось з близьких привітати з днем народження, бо ми зайняті та заклопотані. Як самі цінуємо, коли хтось в такому закрученому часі, згадає про нас. Думаю, що маємо доцінити та бути вдячними за пам’ять про нас. Можливо, не завжди він висловлюється у такий спосіб як нам підходить, але думаю ми повинні розуміти, що він також має свій вік, не завжди можна точно відобразити ту ситуацію, яку ми переживаємо. Важлива його молитва за нас та те, що є з нами. Папа завжди говорить – кохана Україна, улюблена Україна.

Молімося за нього і будьмо вдячні, будьмо гідні того великого покликання бути християнами, намагаймося бути Божими та переживати цю ситуацію у світлі Євангелія, виконувати свої обов’язки кожен на своєму місці, захищаючи свою Батьківщину, борючись за правду, вільність, справедливість.