Про причини страху та приклад Ісуса, котрий іде на молитву, роздуми Апостольського адміністратора Мукачівської дієцезії єпископа Миколи Лучка ОР.
Піти на глибину. Розмова на Veritas
Тут і тепер
Де я є: чи тут і тепер, чи в минулому, чи в майбутньому? Людина, яка боїться майбутнього втрачає момент «тут і тепер», втрачає контакт з Богом. Якщо я роблю волю Божу – не шукаю власної слави. Бути в контакті з Богом можна лише тут і тепер.
Чому важливо бути учнем? Ісус нас вчить жити у послуху Богові. Це ціль, ідеал – жити тут і тепер, щоб досвідчити потік захисту, любові, світла.
Ісус у 6-му розділі від Матея говорить про молитву у таємній кімнаті з Отцем, каже: «Не турбуйтеся завтрашнім днем!». Це ціле навчання про те, що Ісус вчить: Люди, НЕ БІЙТЕСЯ!
Нам потрібно навчитися контактувати зі своїми почуттями і навчитися називати їх. Не вміє називати почуття людина не зріла, не вміє робити висновок з почуттів. Чого журишся? Чого плачеш? Чого хочеш? Чого ти щось робиш?
Ісус часто задає прості питання. Питання: «що я тепер відчуваю?» є мега важливе для росту, дозрівання.
Якщо не вмію називати почуття, то де я?
Страх: «Що про мене подумають?» – людина втрачає контакт з реальністю і вилітає у майбутнє, якого ще немає, і нею починає керувати цей страх, як навіювання.
Через страх входить у життя людини ворог – диявол. Перший контакт людини зі злом був через навіювання.
Людина втікає від «тут і тепер».
Страх відкинення і, з ним пов’язаний, страх насилля. Звідки він береться? З досвіду минулого, коли людину скривдили. Людина буде досліджувати: а що сталося, що я чогось боюсь? Це процес зцілення і звільнення.
Людина проєктує свій біль з минулого на майбутнє: проєктує своє минуле на завтрашній день, якого немає, фантазує своє майбутнє, і її нема тут і тепер.
Коли людини нема «тут і тепер» – вона не є відкрита на Бога, тому що вона надає владу майбутньому, якого ще нема, обдаровує «божественною» владою майбутнє, яке стає ідолом. І де тут Бог?
Страх перекреслює довіру
Страх опановує і огортає людину, паралізує її. Людиною керує страх, і нема миру, нема довіри – людина не є окутана Божим захистом і благословенням, а страхом.
Людина потребує Спасителя, Який скаже: «Відійди від нього, сатано!», тобто: «Страху! Залиши цю людину!» Людина, якою керує страх, маніпулює іншими, має агресію, хоче контролювати. У страху нема любові і свободи.
Ісус переживає боротьбу між страхом і довірою у Гетсиманському саду. Ісус молиться і розуміє, що страждання настане. З цим страхом, з цим болем треба іти на молитву.
Щоб навчитися називати свої почуття, потрібно вміти затримуватися, розвивати здібність контактувати зі Словом і з собою.
Людина, яка відважиться на такий спосіб життя, вона зможе з часом все більше і більше вміти називати почуття. Щоб любити себе – треба пізнати себе.
Одне з наших базових бажань є любов, щастя і свобода. Де є любов, там є свобода і щастя, і там нема страху.